ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 17/329д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "ХХХ"
на постанову від 25.12.2003 року
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 17/329д
за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "ХХХ"
до Акціонерного банку "YYY"
третя особа Акціонерне товариство "ZZZ"
про про визнання недійсним договору поруки
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А. (дов. від 25.11.2003)
відповідача Б.Б.Б. (дов. від 08.01.2004), В.В.В. (дов. від
08.01.2004)
3-ої особи Г.Г.Г. (дов. від 25.11.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX" звернулося до господарського суду з позовом про визнання
недійсним договору поруки №185 від 24.06.2003 року, укладеного між
ВАТ "XXX" та АБ "YYY", згідно якого ВАТ "XXX" зобов'язується
відповідати перед АБ "YYY" за виконання АТ "ZZZ" зобов'язань, що
випливають з Генеральної угоди № 2.9-97 від 03.06.1997 року (Тікет
№7 від 17.06.2003 р.), укладеного між АБ "YYY" та АТ "ZZZ", згідно
якого АТ "ZZZ" отримав кредит в сумі 600 000 грн. терміном на 1
день зі сплатою 12 процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскільки, розмір пені є
істотною умовою договору поруки, і, так як сторони не домовились
про конкретний розмір пені, тобто не було досягнуто істотних умов
договору, то договір поруки не відповідає вимогам закону, а саме
ст.153 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2003 р.
про відкладення розгляду справи залучено до участі у справі у
якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет
спору - АТ "ZZZ".
ВАТ "XXX" заявлено в судовому засіданні клопотання про зупинення
провадження у справі до розгляду господарським судом Запорізької
області справи №15/399д за позовом ВАТ "XXX" до АТ "ZZZ" про
визнання недійсним договору про пролонгацію ресурсів на
міжбанківському ринку від 18.06.2003 року, укладеного між АБ "YYY"
та АТ "ZZZ", згідно якого АБ "YYY" пролонгує термін повернення АТ
"ZZZ" міжбанківського кредиту сумі 600 000 грн. з 18.06.2003 року
по 17.06.2004 року зі сплатою 20 процентів річних. Суд визнав
заявлене клопотання необґрунтованим та відмовив в його задоволенні
виходячи з того, що договір поруки, що є предметом спору у справі
№ 17/329д, є самостійним видом договору і заявлені позовні вимоги
про визнання його недійсним можуть бути розглянуті в судовому
засіданні по розгляду справи № 17/329д.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2003
року (суддя Т.Шевченко) у задоволенні позову відмовлено. Рішення
суду мотивоване тим, що відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України
"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
сторонами п. 4.3. спірного договору
встановлено максимальний розмір пені, що дорівнює подвійній
обліковій ставці НБУ від суми боргу, та узгоджено шляхом
підписання даного договору. Також в спірному договорі сторони
узгодили на виконання вимог ст.ст.191,192 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання поручителя відповідати перед кредитором
за виконання зобов'язання позичальником в повному обсязі, як
солідарна особа за кредитним договором при невиконанні
позичальником зобов'язань. Отже доводи позивача про те, що спірний
договір суперечить чинному законодавству, є надуманими і
необґрунтованими, не відповідають фактичними обставинам та
матеріалам справи .
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
25.12.2003 року (колегія суддів: Н.Коробка, О.Радченко,
О.Юхименко) рішення у справі залишено без зміни з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "XXX" просить
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
25.12.2003р. і рішення господарського суду Запорізької області від
20.10.2003р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права. Зокрема, розмір пені є
істотною умовою договору поруки. Визначена п. 4.3. договору
відповідальність про сплату поручителем неустойки у розмірі
подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу є способом
вирахування неустойки, а не ступенем відповідальності, а тому така
умова договору є неузгодженою.
У відповідності до ст.ст. 191, 192 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
порукою може забезпечуватися лише дійсна вимога.
Звернення поручителя до суду з позовом про визнання недійсним
договору про пролонгацію кредитором та позичальником строків
повернення кредиту є обставиною оспорювання дійсності вимоги, що,
відповідно, впливає на дійсність поруки. За таких обставин
зупинення провадження у справі про визнання недійсним договору
поруки до вирішення позову про визнання недійсним договору про
пролонгацію кредиту відповідає вимогам ст. 79 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
такого.
Висновок суду першої інстанції та апеляційної інстанції при
вирішенні спору про те, що визначена сторонами відповідальність за
невиконання зобов'язань поручителем у формі сплати ним неустойки у
розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, не
суперечить ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та Закону України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, крім того оскарження узгодженості сторонами умов
договору, в тому числі істотних (відповідальність поручителя за
невиконання зобов'язань не є істотною умовою договору поруки), не
може бути обставиною, з якою пов'язується законом недійсність
договору.
Відхилене господарським судом клопотання про зупинення провадження
у справі про визнання недійсним договору поруки до вирішення
заявленого поручителем позову про визнання договору про
пролонгацію повернення кредиту, укладеного між кредитором та
позичальником, не суперечить ст. 79 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Дійсність пролонгації кредитного
договору не ставить під сумнів дійсність самого кредитного
договору, вимоги за яким забезпечені порукою.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
25.12.2003р. у справі №17/329д залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко