Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N А-42/285-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні в м. Фрунзенському районі м. Харкова
Києві
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
Господарського суду
від 11 лютого 2004 року
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Б"
до Державної податкової інспекції у
Фрунзенському районі м. Харкова
про Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Товариством з обмеженою відповідальністю "Б" у листопаді 2003р.
заявлений позов (з урахуванням уточнень) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.
Харкова від 14.10.2003р. № 0001052330/2, та податкового
повідомлення-рішення від 30.10.2003 № 0001052330/3, якими
позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати 23124,42
грн. - фінансових санкцій за порушення вимог частини 22 статті 15
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з
боку Товариства порушень, за які до нього застосовані фінансові
санкції та неправомірним проведенням податковою службою перевірки
позивача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23 грудня
2003р., ухваленим суддею, позовні вимоги про визнання недійсними
податкових повідомлень ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від
14.10.2003р. № 0001052330/2 та від 30.10.2003 № 0001052330/3
задоволені в повному обсязі. Рішення суду вмотивоване приписами
статті 1, 15 та 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
з огляду на
недоведеність факту порушень, за які до товариства застосовані
фінансові санкції та наявності у позивача ліцензії на право
оптової торгівлі алкогольними напоями, відповідно до якої позивач
мав право зберігати оптові партії алкогольних напоїв в складському
приміщенні за адресою, зазначеною у ліцензії.
Харківський Апеляційний господарський суд постановою від 11 лютого
2004 року перевірене рішення Господарського суду Харківської
області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова
вважає, що рішення Господарського суду Харківської області та
постанова Харківського апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі, відмовити у
задоволенні позовних вимог. Податкова служба обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що судами невірно застосовані до спірних правовідносин
приписи частини 22 статті 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, якими
передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів
здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових
виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому
належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта
підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до
Єдиного реєстру.
ДПІ наголошує на тому, що на виконання цього припису Закону
наказом ДПА України від 28.05.2002р. № 251 був затверджений
"Порядок щодо внесення місць зберігання алкогольних напоїв до
Єдиного державного реєстру місць зберігання". Окрім цього зауважує
на тому, що після проведення перевірки, позивачем одержана довідка
№ 0011095 про внесення місця зберігання до ґдиного державного
реєстру.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Б" відзив на касаційну
скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді переглянув
матеріали справи та доводи касаційної скарги і відзначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Фрунзенському районі м.
Харкова від 14.10.2003р. № 0001052330/2, позивачеві визначено
податкове зобов'язання зі сплати 23124,42 грн. - фінансових
санкцій за порушення вимог частини 22 статті 15 Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Оспорюване податкове повідомлення відповідача
прийняте на підставі акта № 202135 від 14.05.2003 року, складеного
за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю
"Б", якою було виявлено не внесення Товариством до Єдиного
державного реєстру відомостей про місце зберігання оптових партій
алкогольних напоїв на загальну суму 23124,42 грн. за адресою м.
Харків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що 18.10.2003р. позивачем в
межах апеляційного оскарження була подана скарга до Державної
податкової адміністрації України на податкове повідомленнярішення
ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 14.10.2003р. №
0001052330/2, яка рішенням ДПА України від 21.10.2003р. №
8734/6/25-0215 залишена без задоволення. 30.10.2003р. ДПІ у
Фрунзенському районі м. Харкова прийняте податкове
повідомленнярішення від 30.10.2003 № 0001052330/3, яким позивачеві
визначено податкове зобов'язання зі сплати 23124,42 грн. -
фінансових санкцій за порушення вимог частини 22 статті 15 Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
Органи державної податкової служби відповідно до вимог пункту 1
частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
в установленому законом порядку мають право:
здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності та у громадян, в тому числі громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки наявності свідоцтв
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,
спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
прийняті на підставі приписів підпункту 4.2.2 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цім Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання,
податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого
платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у
встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого
податкового зобов'язання.
Тобто, визначена Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення
розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів
(обов'язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності. Заявлені до стягнення фінансові санкції до податкових
платежів відповідно до приписів статті 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не відносяться.
Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закон України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим
плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і
громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним
законодавством. До них застосовуються фінансові санкції у вигляді
штрафів. Приписами частини 4 статті 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що рішення про стягнення штрафів встановлених
частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав
ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним,
спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртомсирцем
виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і
тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах
їх компетенції, визначеної законами України. У разі невиконання
такого рішення контролюючого органу, сума штрафу стягується на
підставі рішення суду.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для
висновку про законність оскаржених податкових повідомленьрішень.
Проте, господарські суди, встановивши право позивача на зберігання
оптової партії алкогольних напоїв в складському приміщенні за
адресою, зазначеною у ліцензії, дійшли помилкового висновку про
відсутність у позивача обов'язку щодо виконання вимог частини 22
статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, відповідно до приписів якого
зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в
місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів,
внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить
таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта
підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до
Єдиного реєстру. З урахування викладеного, до мотивувальної
частини постанови апеляційного господарського суду вносяться
відповідні зміни, а резолютивна частина залишається без змін. За
таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі
відповідають приписам чинного законодавства, а тому доводи
касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування
переглянутих судових актів.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Харківської області від 23 грудня
2003р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 21 лютого 2004 р. у справі № А-42/285-03 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському
районі м. Харкова залишити без задоволення