ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 9/139
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційну скаргу ТОВ “КОРОНА-СЕРВІС”, м. Чернігів
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 26.01.2004р.
зі справи № 9/139 господарського суду
Чернігівської області
за позовом ТОВ “КОРОНА-СЕРВІС”, м. Чернігів
до Фонду комунального майна Чернігівської
міської ради, Чернігівської міської
ради
треті особи, які не Комунальне підприємство “Чернігівське
заявляють самостійних міське бюро технічної інвентаризації”,
вимог: м. Чернігів, ЗАТ “Енергополіс”,
м. Чернігів
про стягнення 15357,75 грн. матеріальних збитків, 100000 грн.
моральної шкоди, визнання частково недійсним договору оренди та
визнання права на мирне володіння майном
за участю представників сторін:
від позивача: Рощина Т.С. (довіреність від 20.12.03 № 372)
від відповідача:
Фонд ком. майна: Матяш Н.В. (довіреність від 05.01.04 № 7-4/4);
Покідько Н.П.
Чернігівська міськрада: Матяш Н.В. (довіреність від 10.01.04
№ 04-3-38)
ІІІ - особи: не з’явились
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 22.04.04, надіслана 23.04.04).
За клопотанням сторони розгляд справи відкладений на 01.07.2004
року, про що сторони повідомлені ухвалою Вищого господарського
суду України від 17.06.2004р.
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “Торгово – виробниче підприємство “Корона-Сервіс” 31.07.03
звернулось до господарського суду Чернігівської області з
позовом до Фонду комунального майна Чернігівської міськради, до
Чернігівської міськради про:
- визнання того, що орендодавець листом від 24.09.02 № 1150 і
подальшим нескасуванням призупинення ремонтно-будівельних робіт,
в порушення п. 7.3 договору, перешкоджав орендарю в користуванні
орендованим майном на умовах договору оренди, чим порушив право
останнього на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого
Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини;
- визнання недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу
п. 1.2, 5.1.2 укладеного між Фондом комунального майна та ЗАТ
ТВП “Корона-Сервіс” договору оренди в редакції додаткової угоди
від 05.07.01 № 5 в частині покладення на орендаря зобов'язань
щодо використання об'єкту оренди за цільовим призначенням та про
обов'язок орендаря узгоджувати з орендодавцем зміни профілю
цільового призначення об'єкту оренди;
- стягнення з Фонду комунального майна Чернігівської міськради
збитків у сумі 15357,75 грн. у зв’язку із зайво сплаченою
орендною платою;
- стягнення з Чернігівської міськради 100000 грн. - моральної
шкоди за порушення права мирного володіння майном.
В процесі розгляду справи для визначення розміру орендованих
приміщень господарський суд Чернігівської області ухвалою від
18.08.03 призначив будівельно-технічну експертизу на час
проведення якої провадження у справі було зупинено (т.1 а.с.
135-136).
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.09.03
провадження у справі поновлено (т.1, а.с. 157).
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.10.03
до участі у справі в якості ІІІ особи без самостійних вимог на
предмет спору на стороні відповідача залучено Чернігівське МБТІ
(т.2, а.с. 37).
Поданою в порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заявою від
03.11.03 № 307 позивачем змінені (доповнені та уточнені) позовні
вимоги, в яких йдеться про визнання недійсним положення п. 5.1.8
договору оренди в частині передачі орендованого майна
орендодавцеві у 15-денний термін у разі припинення або
розірвання договору оренди; про залучення до участі у справі в
якості ІІІ особи без самостійних вимог ЗАТ “Енергополіс” (т.2.
а.с. 76-77).Ухвалою господарського суду Чернігівської області
від 06.11.03 до участі у справі в якості ІІІ особи без
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
залучено ЗАТ “Енергополіс” (т.2, а.с. 92).
Заявою від 14.11.03 № 323 товариством уточнені позовні вимоги, в
яких останнє просило визнати недійсним положення п. 5.1.8
договору в частині передачі орендованого майна орендодавцеві у
15-денний термін у разі припинення або розірвання договору
оренди та визначити термін (не менше 2-х місяців), протягом
якого має бути проведена передача орендованого майна
орендодавцеві (т.2, а.с. 122-123).
Заявою від 17.11.03 № 333 позивачем відкликані заяви від 3.11.03
та від 14.11.03 (т. 2, а.с. 126-127).
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.11.03
(суддя Івченко С.М.) позовні вимоги задоволені частково:
- визнаний недійсним договір оренди від 30.09.98 № 110,
укладений між Фондом комунального майна та ЗАТ ТВП
“Корона-Сервіс” з додатковими угодами до нього;
- з Фонду комунального майна Чернігівської міськради на користь
ЗАТ ТВП “Корона-Сервіс” стягнуто 2768,07 грн. зайво сплаченої
орендної плати та відповідні судові витрати;
- припинено провадження у справі в частині визнання недійсним
п. 5.1.8 договору оренди № 110 від 30.09.98 в редакції
додаткової угоди від 05.07.01 № 5 у зв'язку з прийняттям відмови
позивача від позову в цій частині;
- в решті позову відмовлено (т. 2, а.с. 138 – 142).
Судове рішення в частині визнання недійсним договору оренди
вмотивоване тим, що зазначений договір не відповідає Методиці
розрахунку та порядку використання орендної плати внаслідок
невизначення у ньому площ зон об’єкта оренди, які
використовується за різним цільовим призначенням. Вимоги щодо
стягнення зайво сплаченої орендної плати задоволені в певній
сумі виходячи із експертних висновків. Відмова у задоволенні
решти позовних вимог обгрунтована тим, що ст. 1 Першого
Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини,
ратифікованого 17.07.97 Законом України № 475/97-ВР
( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
стосується положення захисту прав власників майна,
позивач є орендарем і ним не доведено порушення права мирного
володіння майном, оскільки лист Фонду комунального майна від
24.09.02 № 1150 містить прохання про призупинення ремонтних
робіт і не може бути розцінений як відкликання дозволу на
проведення цих робіт та не свідчить про реальну перешкоду
позивачу у їх проведенні.
За апеляційними скаргами Фонду комунального майна Чернігівської
міськради та ЗАТ ТВП “Корона-Сервіс” вказане судове рішення
переглянуто в апеляційному порядку і постановою Київського
апеляційного господарського суду від 26.01.04 (судді Кривда Д.С.
– головуючий, Рябуха В.І., Гольцова Л.А.), з урахуванням заяви
товариства від 21.01.04 про відмову від позову в частині
стягнення моральної шкоди та визнання недійсними п.п. 1. 2,
5.1.2, 5.1.8 договору оренди, змінено, скасований п. 2
резолютивної частини рішення, п. 1 резолютивної частини рішення
викладений в наступній редакції 1. Прийняти відмову позивача від
позовних вимог в частині визнання недійсними п.п. 1. 2, 5.1.2,
5.1.8 договору оренди № 110 від 30.09.98 в редакції додаткової
угоди № 5 від 05.07.01 та стягнення 100000 грн. моральної шкоди
і припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог”.
В решті судове рішення залишене без змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним:
Договір оренди від 30.09.98 № 110 та доповнення до нього містять
визначення площі зон об'єкта оренди, які використовуються за
різним цільовим призначенням в залежності від чого
встановлюється розмір орендних платежів, а тому відсутні
підстави для визнання недійсним договору і доповнень до нього.
Апеляційна інстанція погодилася з висновками місцевого
господарського суду, зробленими з урахуванням фактичних обставин
справи та висновків судової експертизи стосовно зайво сплаченої
суми орендної плати за користування прибудованим навісом у сумі
2416,01 грн. (з.08.2001р. по червень 2003р.) та орендованого
сараю в сумі 353,06 грн. та тим, що нарахування орендної плати
здійснювалося Фондом відповідно до чинного на той час договору
оренди, додаткових угод до нього, будь-яких пропозицій з боку
орендаря стосовно зміни умов договору не надходило (т.3, а.с.
123-128).
В поданій касаційній скарзі ТОВ “Корона-Сервіс” просить
постанову апеляційного суду змінити в частині відмови про
стягнення з Фонду комунального майна Чернігівської міськради
12589,68 грн. – зайво сплаченої орендної плати, задовольнивши
позов. Вважає, що апеляційним судом дана невірна юридична оцінка
обставинам справи, допущено неправильне застосування норм
матеріального права, оскільки орендодавець перешкоджав орендарю
користуватися майном на період призупинення будівельних робіт,
але при цьому орендна плата ним була стягнута. Товариство в
скарзі посилається на передбачений п. 7.3 договору оренди
обов’язок Фонду, як орендодавця за цим договором, “не вчиняти
дўй, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим
майном”, а також на те, що у п. 10.2 додаткової угоди
встановлено, що зміни, доповнення або розірвання договору оренди
допускаються за взаємною згодою сторін та вважає, що Фондом в
односторонньому порядку порушені вищеназвані пункти договору
оренди та вимоги цивільного законодавства. Про таке порушення,
на думку скаржника, свідчить лист відповідача від 24.09.02
№ 1150, яким Фонд призупинив свій дозвіл на проведення ремонтних
робіт по реконструкції орендованих приміщень і не поновив його в
подальшому, незважаючи на запити орендаря. Суму сплаченої за
період призупинення будівельних робіт з 01.09.02 по 30.06.03
орендної плати в розмірі 12589, 68 грн. вважає прямими збитками,
які підлягають стягненню на його користь за рахунок Фонду
комунального майна.
Від Фонду комунального майна Чернігівської міськради надійшов
відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні
касаційної скарги, скасувати рішення господарського суду та
постанову частково, прийняти нове рішення про відмову позивачу у
частині стягнення з Фонду комунального майна 2416,01 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
вислухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Абзац четвертий частини третьої ст. 23 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
надає
орендареві право здійснювати за власні кошти реконструкцію,
технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна за
погодженням з орендодавцем. Згода орендодавця на реконструкцію,
переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути
відповідно документально оформлена, якщо такі дії не передбачені
в самому договорі.
Згідно ч. 3 ст. 21 цього Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
орендар має право
вимагати відповідного зменшення орендної плати, якщо з
незалежних від нього обставин змінилися умови господарювання,
передбачені договором, або істотно погіршився стан об’єкта
оренди.
Вказана стаття надає орендареві право вимагати повернення
орендної плати у разі, коли за відповідний період часу
орендоване майно не використовувалося з незалежних від орендаря
обставин, зокрема, прострочення орендодавцем надання майна
орендареві, наявність у майна недоліків, які виключали б його
використання за призначенням, здійснення капітального ремонту
орендодавцем, тощо.
Судами попередніх інстанцій, виходячи із встановлених фактичних
обставин справи правомірно зроблений висновок про відсутність
належних доказів того, що орендар – ТОВ “Корона - Сервіс” з
незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю
позбавлений можливості користуватися орендованим майном. Щодо
твердження позивача стосовно порушення його права шляхом
надіслання Фондом комунального майна листа від 24.09.02 № 1150 з
проханням призупинити ремонтні роботи та до 30.09.2002р. по
фактично виконаним роботам подати до Фонду акти
приймання-передачі робіт, копії платіжних документів тощо, то
колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджуючись
з висновком господарських судів зазначає про те, що цей лист ні
за формою, ні за його змістом не є відкликанням дозволу на
проведення ремонтних робіт (тим більш, що дозвіл на проведення
будівельних робіт був наданий Чернігівською міською радою згідно
з рішенням від 18.03.02 № 56 і саме остання має право на його
відкликання) та не є реальною перешкодою у проведенні ремонтних
робіт. Крім того, зазначений лист адресований товариству з
викладенням відповідного прохання до останнього, тобто не є
обов’язковим для виконання та ніяким чином не порушує права та
охоронювані законом інтереси позивача. Проведення ремонтних
робіт, обумовлених додатком до договору оренди є власною
ініціативою орендаря, жодних доказів вчинення Фондом дій, які б
перешкоджали позивачу у здійсненні ремонтних робіт або
користуванні орендованими приміщеннями останнім не подано.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав
для зміни або скасування прийнятих у справі судових актів,
оскільки вони прийняті при всебічному та повному з’ясуванні всіх
обставин справи та вірному застосуванні норм матеріального та
процесуального права.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2004р. зі справи № 9/139 – залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “КОРОНА - СЕРВІС” – залишити без
задоволення.