ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 9/204
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДП "Санрей" ВАТ "Кіровоградхарчпром"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.02.2004
у справі N 9/204 господарського суду Кіровоградської області
за позовом ДП "Санрей" ВАТ "Кіровоградхарчпром"
до Кіровоградської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0002932310/4623 від 27.05.2003
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача - Майнард Н.О.
від відповідача - не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
19.12.2003 у справі N 9/204 (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської
ОДПІ від 25.07.2003 N 0002932310/4623. Стягнуто з Кіровоградської
ОДПІ на користь позивача витрати по оплаті державного мита у
розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Судове рішення мотивовано
порушенням Кіровоградською ОДПІ порядку проведення та оформлення
результатів перевірки підприємства позивача, а також неповним
з'ясуванням обставин фінансово-господарської діяльності позивача
(зокрема, недослідженням договорів позики).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Кіровоградською ОДПІ
було подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.02.2004 (судді Кузнецова І.Л., Білецька Л.М.,
Ілєнок Т.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області
від 19.12.2003 у справі N 9/204 скасовано, у позові відмовлено з
мотивів порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3,
пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і
доповненнями).
У касаційній скарзі ДП "Санрей" ВАТ "Кіровоградхарчпром"
просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 та залишити в силі рішення
господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2003 у
справі N 9/204, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а
саме: Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" від 23.07.1998 N 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
,
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого
наказом ДПА України від 16.09.2002 N 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
,
ст.ст. 162, 220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 1
ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на
участь свого представника у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія
суддів Вищого господарського суду України виходить з фактичних
обставин справи, встановлених господарськими судами, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що Кіровоградською ОДПІ було проведено позапланову
документальну перевірку фінансово-господарської діяльності
позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за
період з 01.07.2002 по 01.04.2003, за наслідками якої було
складено акт від 23.07.2003 N 128/23-10/23-18/31678785, яким
встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, в
т.ч. п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і доповненнями), у зв'язку із заниженням
податку на додану вартість за 2002 р. на 24 645,78 грн. та за
2003 р. на 4 033,34 грн. (позивач у спірний період отримував від
покупця кошти на розрахунковий період за воду газовану і
матеріали, але податкові зобов'язання з податку на додану вартість
з зазначених операцій не нараховував та не включав до податкових
декларацій за відповідний період).
На підставі вказаного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ
прийнято податкове повідомлення-рішення N 0002932310/4623 від
25.07.2003, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання
з податку на додану вартість у розмірі 28 679,12 грн. та
14 339, 56 грн. штрафних санкцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо порушення
позивачем норм пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з
огляду на наступне.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування є
операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України, в тому числі операції з оплати вартості
послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права
власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для
погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
А згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт,
послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем у
спірний період було отримано від покупця - ВАТ
"Кіровоградхарчопром" на розрахунковий рахунок кошти за воду
газовану і матеріали, про що було прямо зазначено в платіжних
дорученнях (01.10.2002 - 15 022 грн. згідно з платіжним дорученням
N 85, 14.10.2002 - 66 300 грн. згідно з платіжним дорученням N 9,
18.10.2002 - 6 666,66 грн. згідно з платіжним дорученням N 99,
12.11.2002 - 24 450 грн. згідно з платіжним дорученням N 113,
13.01.2003 - 4 200 грн. згідно з платіжним дорученням N 1,
16.01.2003 - 3 000 грн. згідно з платіжним дорученням N 3,
13.02.2003 - 7 000 грн. згідно з платіжним дорученням N 7,
26.03.2003 - 10 000 грн. згідно з платіжним дорученням N 25,
всього на суму 170 973,09 грн., в т.ч. податок на додану вартість
за 2002 р. - 24 645,78 грн. та за 2003 р. - 4 033,34 грн.
При цьому податкові зобов'язання з податку на додану вартість
позивач не нараховував і до податкових декларацій у відповідний
період не включав.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV
( 996-14 ) (996-14)
бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який
ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші
види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються
на даних бухгалтерського обліку.
Господарськими судами встановлено, що згідно з даними
бухгалтерського обліку кошти, перераховані покупцем на
розрахунковий рахунок позивача за воду газовану і матеріали, були
зараховані на рахунок 361 "Розрахунки з покупцями" (що
підтверджено даними головної книги та відомостями до рахунку 361).
По цьому рахунку кошти, які надійшли від покупця, обліковувалися
як дебіторська заборгованість (тобто як попередня оплата за
товарно-матеріальні цінності).
Відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам
справи і висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо
договору фінансової допомоги та доповнень до нього, які укладалися
30-го числа кожного місяця, тобто вже після перерахування коштів
за воду газовану і матеріали (які не були надані позивачем під час
перевірки і не знайшли свого відображення в бухгалтерському обліку
позивача).
За таких обставин постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 у справі N 9/204 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП "Санрей" ВАТ "Кіровоградхарчпром"
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 24.02.2004 у справі N 9/204 -
без змін.