ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 28/582
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва та Товариства з обмеженою
відповідальністю "Метал-Союз"
на рішення господарського суду м. Києва від 15.12.03
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 р.
зі справи N 28/582
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Метал-Союз", м. Київ
до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Поляк О.В. (довіреність від 05.01.04)
від відповідача: Пікула В.В. (довіреність від 30.12.03
N 12/04/9/10-008/2)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 17.05.04 р., надіслана
21.05.04 р.).
В С Т А Н О В И В:
За результатами позапланової зустрічної перевірки ТОВ
"Метал-Союз" з питань дотримання податкового законодавства при
проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Укралайн" за період з
01.08.02 р. по 01.11.02 р., ДПІ у Печерському районі м. Києва
складено акт від 04.06.03 р. N 097/26-062/57/30858358. Перевіркою
виявлені порушення п. 5.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 7.4.4 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі акту перевірки інспекцією оформлені податкові
повідомлення-рішення: від 05.06.03 р. N 208/26-062/0, яким
товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем -
податок на додану вартість у сумі 53 088 грн. та застосована
штрафна (фінансова) санкція - 26 544 грн., від 05.06.03 р.
N 209/26-062/0, яким товариству визначено суму податкового
зобов'язання за платежем - податок на прибуток у сумі 796 32 грн.
та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 23 890 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у
судовому порядку, при якому рішенням господарського суду м. Києва
від 15.12.03 р. (суддя Борисенко І.В.) позовні вимоги задоволені
частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від
05.06.03 р. N 209/26-062/0, в решті позову відмовлено.
Рішення господарського суду в частині задоволення позову
мотивоване тим, що позивачем правомірно, з дотриманням вимог
п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
включено до складу валових витрат витрати, пов'язані
з оплатою ТОВ "Укралайн" товарів. Відмовляючи у задоволенні
позовних вимог, господарський суд виходив з того, що рішенням
Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.03 визнане
недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану
вартість ТОВ "Укралайн" з моменту видачі, а тому видані останнім у
2002 р. податкові накладні NN У/478, У/489, У/557, У/557а, на
підставі яких позивачем сформований податковий кредит, слід
вважати такими, що складені особою, яка у встановленому порядку не
зареєстрована як платник ПДВ.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.03.04 (судді Шипко В.В. - головуючий, Дикунська С.Я.,
Нечитайло О.М.) прийнятою за результатами розгляду скарг Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Товариства з
обмеженою відповідальністю "Метал-Союз", вказане рішення залишене
без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Союз" звернулися до
Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі
м. Києва, посилається на неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5,
п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, вважає, що п. 11.2.1 п. 11.2
ст. 11 цього Закону визначає лише підстави для визначення
збільшення дати валових витрат, а не самі підстави віднесення
витрат до валових ДПІ, не заперечуючи факту перерахування коштів
позивачем, заперечує пов'язаність цих витрат з валовими. Зауважує
що, господарським судом при прийнятті рішення не враховано, що
норми Закону України N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
вимагають не лише
підтвердження факту перерахування коштів, а і фактичного отримання
товарів. Неправильне застосування судом норм Закону України
N 283/97-ВР, на думку скаржника, відбулось через порушення судом
ст.ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні ( 996-14 ) (996-14)
та п. 2.4 Положення про
документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку
( z0168-95 ) (z0168-95)
, за нормами яких підставою для бухгалтерського обліку
господарської операції є первинні документи.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Метал-Союз", посилаючись на
неврахування судами попередніх інстанцій вимог ст. 34 Закону
України "Про підприємства в Україні ( 887-12 ) (887-12)
, відповідно до якої
підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з
державного реєстру, звертає увагу касаційної інстанції на те, що
угода, укладена між ТОВ "Метал-Союз" та ТОВ "Укралайн" не визнана
недійсною у встановленому законом порядку, видані останнім
податкові накладні відповідають вимогам податкового законодавства
та містять всі необхідні реквізити.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційних скарг, дійшла висновку про відсутність підстав для їх
задоволення виходячи з наступного:
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, яким товариству визначено суму
податкового зобов'язання - податок на додану вартість,
господарський суд правомірно застосував норми матеріального права
з огляду на таке:
Обов'язковою вимогою щодо заповнення податкової накладної, як
визначено п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, є її складання особою, яка
зареєстрована як платник податку в податковому органі.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.03,
яке вступило в законну силу, визнані недійсними установчий договір
ТОВ "Укралайн", статут, свідоцтво про державну реєстрацію,
свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі з тих
підстав, що ТОВ "Укралайн" створено за відсутності дійсної волі і
волевиявлення особи, ім'я якої зазначено в установчих документах,
зареєстроване в органі державної реєстрації на підставі
неправдивих даних про засновників (тобто на підставних осіб).
Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі
змінами та доповненнями) не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті
робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості
таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника
податку органом державної податкової служби суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про
неправомірне включення товариством до податкового кредиту сум ПДВ
за податковими накладними, що видані особою, яка зареєстрована в
державних органах реєстрації на підставі неправдивих даних, та
відповідно про правомірність прийнятого ДПІ податкового
повідомлення-рішення від 05.06.03 р. N 208/26-062/0.
Доводи касаційної скарги товариства колегія суддів вважає
непереконливими.
Водночас, судова колегія погоджується з висновком судів
попередніх інстанцій щодо правомірності задоволення позову в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
05.06.03 N 209/26-062/0 (яким товариству визначено суму
податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у сумі
та відповідні фінансові санкції), оскільки:
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України N 283/97-ВР
( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
валові витрати виробництва та обігу -
сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або
нематеріальній формах, здіснюваних як компенсація вартості товарів
(робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України N 283/97-ВР
( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених нарахованих протягом звітного періоду
у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат
визначені у п. 5.3 ст. 5 названого Закону
( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
.
Відповідно до п 1.2.1. Закону України N 283/97-ВР
( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
датою збільшення валових витрат
виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата
оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -
дата фактичного отримання платником податку результатів робіт
(послуг).
Віднесення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з
оплатою коштів на користь ТОВ "Укралайн" не суперечить
вищезазначеним нормам законодавства.
Зважаючи на викладене, підстави для скасування прийнятих у
справі судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 15.12.03 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 р. зі справи N 28/582 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва - залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Метал-Союз" - залишити без задоволення.