ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
01.07.2004                                        Справа N 6/605
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
розглянувши касаційну        АЕК “К”
скаргу
 
на постанову                 Київського апеляційного
                             господарського суду від 10.02.2004
                             року
 
у справі за позовом          АЕК “К”
 
до                           ВАТ АК “В”
 
про   стягнення 7 345 244,39 грн.
 
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
у  вересні  2003 року акціонерна енергопостачальна компанія  “К”
звернулась  до  суду з позовом про стягнення з  ВАТ  “Акціонерна
компанія  “В”  заборгованості за поставлену йому у  лютому-липні
2003  року  електричну енергію у сумі 7062176,87 грн., 353108,84
грн. штрафу та 580,45 грн. річних.
 
Під  час  розгляду  справи позивач зменшив позовні  вимоги  щодо
стягнення  штрафу  і  просив стягнути його у розмірі  282,487,07
грн.
 
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2003 року  позов
задоволено.
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
10.02.2004  року рішення суду першої інстанції  скасовано,  а  у
задоволенні позову відмовлено.
 
У  касаційній скарзі позивач посилається на неправильну  правову
оцінку апеляційним судом обставин справи і просить прийняту  ним
постанову  скасувати,  а рішення місцевого  господарського  суду
залишити без змін.
 
Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення  представника  позивача,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова
колегія   вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає   задоволенню
виходячи з наступного.
 
Приймаючи постанову про відмову у позові про стягнення боргу  за
електроенергію, апеляційний суд послався на порядок розрахунків,
встановлений   розпорядженням   Київської   міської    державної
адміністрації  від  19.11.1999 року № 1841,  що  на  думку  суду
виключає  здійснення розрахунків відповідно до  умов  укладеного
між сторонами договору.
 
Проте,   погодитись  з  наведеними  апеляційним  судом  мотивами
відмови у позові не можна.
 
Із  наявних  у  справі матеріалів вбачається, що взаємовідносини
сторін  щодо  постачання і оплати спожитої  електричної  енергії
врегульовані договором № 1 від 29.12.1990 року.
 
На  виконання умов цього договору позивачем у лютому-липні  2003
року  поставлено  відповідачу електроенергію  на  загальну  суму
10257011,95 грн., що підтверджується даними приладів  обліку  та
розрахунком,  достовірність яких відповідачем під  час  розгляду
спору не оспорювалась.
 
Проте,   оплату   вартості  постановленої  електричної   енергії
відповідач  здійснив лише частково і станом на  22.08.2003  року
його борг складає 7062176,87 грн.
 
Стягнення  цієї  суми  відповідно до умов договору  і  заявленої
вимоги,  у  зв’язку  з  невідповідністю встановленого  договором
порядку   розрахунків  діючим  правовим  нормам,  не  суперечить
розпорядженню  Київської  міської  державної  адміністрації  від
19.11.1999  року № 1841 щодо розщеплення сум, які надходять  від
споживачів пропорційно частці кожного з постачальників товарів і
послуг,  оскільки врегульовані цим розпорядженням  відносини  не
стосуються прав та обов’язків сторін за спірним договором  і  не
виключають  виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань,
а  тому  за  таких обставин підстав для скасування рішення  суду
першої  інстанції  з  наведених у  постанові  апеляційного  суду
мотивів не було.
 
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу задовольнити.
 
Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
10.02.2004  року  скасувати, а рішення  господарського  суду  м.
Києва від 25.12.2003 року залишити без змін.