ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 11/378
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
головуючого: судді Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва
на рішення господарського суду м. Києва від 05.12.03
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.02.04
зі справи N 11/378
за позовом Київського міського споживчого товариства до
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Красилюк П.П. (довіреність від 30.06.04 р.
N 237); Лазарєва М.І. (довіреність від 30.06.04 р. N 237);
Ткаченко І.Л. (довіреність від 30.06.04 р. N 237)
від відповідача: Стрижак Л.П. (довіреність від 09.01.04 р.
N 6/9/10).
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 14.05.04 р., надіслана
20.05.04 р.).
В С Т А Н О В И В:
За результатами тематичної перевірки магазину N 39 "Медок"
Київського міського споживчого товариства з питань повноти та
своєчасності оприбуткування товарно-матеріальних цінностей за
період з 01.01.02 р. - 01.06.02 р. ДПІ У Деснянському районі
м. Києва складено акт від 19.11.02 р. N 47. Перевіркою виявлено
необлікованого товару (меду) в січні 2002 р. на 88 208,50 грн., в
травні 2002 р. - на 57 438,70 грн., що є порушенням ст. 3 п. 12
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від
01.06.2000 р. N 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
. На підставі акта перевірки
ДПІ у Подільському районі м. Києва оформлено податкове
повідомлення-рішення від 26.06.03 р. N 538-26-7-02773025/5259,
яким споживчому товариству визначено суму податкового
зобов'язання - штрафна (фінансова) санкція у сумі 291 294 грн.,
яку застосовано згідно зі ст. 21 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ) (1776-14, 265/95-ВР)
, а саме: у розмірі
подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але
не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем
спочатку в адміністративному, а потім у судовому порядку, при
якому рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.03 р.
позовні вимоги задоволені частково, податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва визнано
недійсним в частині визначення товариству податкового зобов'язання
за платежем - фінансова санкція у сумі 277 342,60 грн., в решті
позову відмовлено.
Судове рішення вмотивоване тим, що позивач приймав мед
бджолиний від фізичних осіб, з якими укладав договори зберігання з
правом реалізації меду лише після надання відповідних документів
щодо якості товару, а у разі невідповідності мед, на підставі
закупочного акта, повертався його власнику.
З урахуванням тих обставин, що мед не належав товариству,
останнє не здійснювало реалізацію товарів, які були необліковані у
встановленому порядку, господарський суд дійшов висновку про
відсутність з боку позивача порушень п. 12 ст. 3 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14,
265/95-ВР ) (1776-14,
265/95-ВР)
, а відповідно про відсутність у ДПІ підстав для
застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відмова в задоволенні
решти позовних вимог обґрунтована тим, що неоприбуткування
надлишків меду в кількості 1268,3 кг позивачем не оспорюється.
За апеляційною скаргою ДПІ у Подільському районі м. Києва
вказане рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Київського апеляційного господарського суду від 02.02.04 (судді:
Муравйов О.В. - головуючий, Коваленко В.М.,
Вербицька О.В.) залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
Подільському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського
суду України з клопотанням про відновлення строку касаційного
оскарження та з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції,
прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на
неврахування судами всіх обставин справи та неправильне
застосування п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ) (1776-14, 265/95-ВР)
та ст. 5 Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV ( 996-14 ) (996-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу Київське міське споживче
товариство просить прийняті у справі судові акти залишити без
змін, оскільки фактичні обставини справи були встановлені
попередніми судовими інстанціями в повному обсязі та їм надана
правильна оцінка.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, дійшла висновку про залишення прийнятих у
справі судових актів без змін, але з інших правових підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.06.03 р.
N 538-26-7-02773025/5259 оформлене Державною податковою інспекцією
у Подільському районі м. Києва за платежем - штрафна (фінансова)
санкція за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ) (1776-14, 265/95-ВР)
.
Штрафна (фінансова) санкція визначена інспекцією в
податковому повідомленні-рішенні як податкове зобов'язання.
Відповідно до п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, який
є спеціальним законом з питань оподаткування, податкове
зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів
або державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та
у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Цим
законом запроваджено поняття податкового повідомлення, як
письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок
платника податків сплатити суму, визначену контролюючим органом, у
випадках передбачених цим Законом (п. 1.9 ст. 1 Закону).
Статті 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
містять вичерпний перелік податків і зборів, які є
обов'язковими для сплати їх платником. Зі змісту п. 17.3 ст. 17
Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
вбачається, що тільки штрафні санкції за порушення податкового
законодавства прирівнюються до сплати податку.
У преамбулі Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" від 01.06.2000 р. N 1776-III ( 1776-14, 265/95-ВР ) (1776-14, 265/95-ВР)
(зі
змінами та доповненнями) зазначено, що цей Закон визначає правові
засади застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто не визначає
зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державним
цільових фондів відповідну суму податку або збору у встановлений
законодавством строк.
Колегія суддів зазначає, що сфера дії Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не розповсюджується на
правовідносини, які врегульовані Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ) (1776-14, 265/95-ВР)
, а тому у податкової
інспекції відсутні правові підстави щодо прийняття податкового
повідомлення на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 05.12.03 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.04
зі справи N 11/378 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва - залишити без задоволення.