Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 29/630
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
за участю представників
сторін
від позивача присутній
від відповідачів присутній
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Дарницькому районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 18.02.2004р.
у справі № 29/630
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Д"
Приватного підприємства "М"
про визнання недійсним договору № 36
від 11.12.2003р.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва
звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій
просить визнати недійсним договір № 36 від 11.12.2003р., укладений
між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д" та Приватним
підприємством "М" та стягнути з ПП "М" в доход держави 3633071,26
грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір № 36 від 11.12.2003р.
був укладений з метою приховання від оподаткування отриманих за
договором грошових коштів. Крім того, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Д" не сплачувало податки, не звітувало
податковому органу і не нараховувало податки до сплати. Рішенням
Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р. установчі
документи ТОВ "Д" визнано недійсними з моменту передачі прав
власності на підприємство, а саме з 11.10.2002р. та визнано
недійсним свідоцтво платника ПДВ з дати видачі 07.11.2002р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.12.2003р. у даній
справі в позові відмовлено. Рішення суду вмотивоване тим, що
позовні вимоги, заявлені позивачем, не відповідають наслідкам, які
застосовуються при визнанні угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Також позивачем взагалі необґрунтовані позовні
вимоги в частині стягнення з ПП "М" в доход держави 3633071,26
грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2003р.
у даній справі залишено без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від
02.12.2003р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 18.02.2004р. скасувати як такі, що прийняті з порушенням
норм матеріального і процесуального права і прийняти нове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги позивача. ДПІ у Дарницькому
районі м. Києва в касаційній скарзі посилається на укладення даної
угоди всупереч нормам чинного законодавства, інтересам держави та
суспільства, оскільки установчі документи ТОВ "Д" визнані
недійсними з моменту передачі права власності на підприємство, а
саме з 11.10.2002р., а угода між ТОВ "Д" та ПП "М" була укладена
11.12.2003р., тобто після визнання недійсними установчих
документів ТОВ "Д". Крім того, ДПІ надала всі необхідні докази
спрямованості умислу посадових осіб ТОВ "Д" на приховування від
оподаткування прибутків та доходів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду м. Києва та
постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в позові про визнання угоди недійсною, місцевий та
господарський суд апеляційної інстанції виходили з того, що
позивачем в позовній заяві необґрунтовано якою особою і чим саме
порушено інтереси держави і суспільства, чи був намір та прямий
умисел у відповідачів порушити вимоги закону, тобто доказів, які
свідчать про наявність в діях відповідачів мети, завідомо
суперечноє інтересам держави і суспільства та спрямованість цих
дій на приховування від оподаткування доходів.
Проте, зазначені висновки зроблені без ретельної перевірки
залучених до справи матеріалів.
Зокрема, судом не перевірені і не отримали належної оцінки доводи
податкової інспекції про те, що ТОВ "Д", за весь період діяльності
підприємства звітність до податкового органу не подавало, податків
не сплачувало; не надано належної оцінки тому факту, що установчі
документи ТОВ "Д" Рішенням Оболонського районного суду м. Києва
від 27.02.2003р. визнано недійсними з моменту передачі прав
власності на підприємство, тобто з 11.10.2002р., та визнано
недійсним свідоцтво платника ПДВ з дати видачі 07.11.2002р.
Згідно з статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених Законом.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Відповідно до згаданої норми, якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при
наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома
сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за
угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї
першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу
лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави (ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Із змісту наведеної норми вбачається, що застосування
передбачених нею наслідків не ставиться в залежність від будьяких
фактичних обставин, і, таким чином, передбачає необхідність їх
застосування судом.
Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9,статтями 111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 02.12.2003р. господарського суду м. Києва та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2004р. у
справі № 29/630 скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому
районі м. Києва задовольнити частково.