Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 2/290
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача не з'явились (повідомлені належним
чином)
відповідача не з'явились (повідомлені належним
чином)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Хустської об'єднаної державної
касаційну скаргу податкової інспекції Закарпатської
області
у справі № 2/290
господарського суду Закарпатської області
на постанову від 26.01.2004р.
Львівського апеляційного господарського суду
за позовом Приватного підприємця Б-ж О.В.
до Хустської об'єднаної державної
податкової інспекції Закарпатської
області
про Визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 24.05.2003р.
№ 0001062352/0/528/23/2177003926/4497
/10/2303
Приватний підприємець Б-ж О.В. звернулась до господарського суду
Закарпатської області з позовом про визнання недійсним
повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області від 24.05.2003р.
№ 0001062352/0/528/23/2177003926/4497/10/2303 про визначення
Приватному підприємцю Б-ж Оксані Володимирівні суми 19789 грн.
податкового зобов'язання.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновок відповідача про
порушення порядку проведення розрахункових операцій не ґрунтується
на фактичних обставинах справи.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
17.11.2003р. задоволено позов ПП Б-ж О.В. до Хустської об'єднаної
державної податкової інспекції Закарпатської області, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Хустської ОДПІ від
24.05.2003р. № 0001062352/0/528/23/2177003926/4497/10/2303, з
посиланням, що факт наявності складу правопорушення, який
зафіксовано актом перевірки, є непідтвердженим.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.2004р. рішення господарського суду Закарпатської області від
17.11.2003р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Хустської
об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області
без задоволення. Постанова суду вмотивована тим, що фінансові
санкції, встановлені Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є податковим зобов'язанням
та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами". Закон України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не
регулює питань оподаткування, стягнення штрафних санкцій на його
підставі повинно здійснюватися у порядку іншому, ніж той, що
встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами".
Хустська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської
області вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського
суду прийняті з порушенням норм матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі і
відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
При цьому Державна податкова інспекція обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги факт
реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів без
застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму
3957,80 грн., що встановлено актом перевірки від 15.05.2003р.
№ 003645, тобто позивачем не надано перевіряючим будь-яких
документів, які б пояснювали нестачу 2554 літрів паливномастильних
матеріалів. Таким чином, оскаржуване повідомленнярішення винесено
з дотриманням вимог чинного законодавства, а санкції застосовані
за виявлені та належним чином зафіксовані порушення.
Правом надання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та
постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі у постанові апеляційної
інстанції. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Під час розгляду справи, господарським судом Закарпатської області
було встановлено та підтверджено при здійсненні апеляційного
провадження Львівським апеляційним господарським судом наступне.
Актом перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності від 15.05.2003р. № 003645 зафіксовано,
що згідно даних реєстратора розрахункових операцій на АЗС було
реалізовано 135 літрів паливно-мастильних матеріалів на загальну
суму 208,9 грн., що відповідало готівці в касі АЗС. Встановивши
відповідність готівки в касі та даних РРО, перевіряючими було
виявлено нестачу паливно-мастильних матеріалів по всіх видах
палива в кількості 2554 літри, загальною вартістю 3957,80 грн. та
зроблено висновок що ПП Б-ж О.В. здійснено реалізацію
паливно-мастильних матеріалів без застосування РРО на загальну
суму 3957,80 грн., чим порушено пункти 1, 13 статті 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2003р.
№ 0001062352/0/528/23/2177003926/4497/10/2303 позивачу визначено
суму податкового зобов'язання за штрафною (фінансовою) санкцією в
розмірі 19789 грн.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 21.11.2002
№ 41616/А/2861/23-2, яким позивачеві, зокрема, визначено суму
штрафних санкцій за порушення норм Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, прийняте на
підставі приписів підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181, в редакціє чинній на момент
виникнення спірних правовідносин, цей закон є спеціальним законом
з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних чи фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків, зборів, обов'язкових
платежів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення,
як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок
платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом.
Виходячи зі змісту зазначених норм, можна дійти висновку, що
законодавець не розповсюдив сферу дії цього Закону на
правовідносини що врегульовані Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а відтак у податкової
інспекції відсутні правові підстави щодо прийняття податкового
рішення - повідомлення на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 Закону України "України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосування податкової застави та
порядку стягнення щодо нарахованих спірним повідомленням-рішенням
санкцій за процедурою, яка передбачена Законом Закон України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом. Тобто встановивши порушення,
податкові органи повинні прийняти рішення про застосування
санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом, який регулює
спірні правовідносини. В постанові суду апеляційної інстанції
правомірно вказано на відсутність повноважень ДПІ на застосування
порядку погашення зобов'язань, передбаченої Законом України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку виявлення
порушень, щодо проведення розрахунків платниками податків через
реєстратори розрахункових операцій.
Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних/фінансових/санкцій органами державної податкової служби
( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23
березня 2001 року за № 268/5459, не можуть розширювати коло
правовідносин на які поширюється названий Закон.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для
висновку про відповідність оскарженого податкового повідомлення
приписам підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 17 листопада
2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 26 січня 2004 року у справі № 2/290 господарського суду
Закарпатської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Хустської ОДПІ без задоволення.