Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 2/248а
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача не з'явились (повідомлені належним
чином)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Спеціалізованої державної
касаційну скаргу податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м.
у справі Донецьку
№ 2/248а
господарського суду
Донецької області
на постанову від 26.11.2003р.
Донецького апеляційного господарського суду
за позовом Комунального підприємства "Т" м.
Донецьк
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
13.07.2003р. № 0000530823/2/25676/10/08-41-2
Комунальне підприємство "Т" міста Донецьк звернулося до
господарського суду Донецької області з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у місті Донецьку від 13.07.2003 року
№ 0000530823/2/25676/10/08-41-2 про застосування штрафної
(фінансової) санкції в сумі 16888,50 грн. за затримку на 100
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання в розмірі 33777 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю застосування
відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату
розстроченої суми згідно підпункту 18.1.2 пункту 18.1 статті 18
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та незаконністю проведеної перевірки.
Рішенням господарського суду Донецької області від 8 жовтня 2003
року задоволено позов Комунального підприємства "Т" міста Донецьк
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у місті Донецьку. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2003 року
№ 0000530823/2/25676/10/08-41-2 про застосування штрафної
(фінансової) санкції в сумі 16888,50 грн. за затримку на 100
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання в розмірі 33777 грн.
Рішення господарського суду вмотивоване тим, що застосування
штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату розстроченого
податкового боргу, який виник у період з 01.01.2000 року по
01.01.2001року, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, не передбачено.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 26
листопада 2003 року рішення господарського суду Донецької області
залишив без змін, а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Донецьку - без задоволення з тих же підстав.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у місті Донецьку просить Вищий господарський
суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, рішення господарського суду та постанову у справі
скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами норм
матеріального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлені граничні терміни для погашення
розстрочених податкових зобов'язань. У випадку несвоєчасної сплати
чергової частки розстроченого податкового боргу платника податку
штрафна санкція, передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1. статті
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
повинна застосовуватися на загальних підставах.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу проти доводів якої
заперечує з мотивів зазначених в рішенні та постанові попередніх
судових інстанцій.
Заслухавши доповідь судді, присутніх у засіданні представників
позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та
постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі попередніми судовими
інстанціями. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Під час розгляду справи, господарським судом Донецької області
було встановлено та підтверджено при здійсненні апеляційного
провадження Донецьким апеляційним господарським судом наступне.
16.10.2000 року Комунальне підприємство "Т" міста Донецьк подало
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків податкову декларацію про прибуток
підприємства за ІІІ квартал 2000 року. Задекларований позивачем
податок на прибуток не був сплачений у терміни передбачені статтею
16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, а відтак у платника податку станом на 01.01.2001
року виник податковий борг, який підлягав розстроченню на підставі
статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Про розстрочення податкового боргу податковою інспекцією було
прийнято рішення № 50/10/08-24-13 від 29.05.2001 року, на підставі
якого та в силу приписів пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
між сторонами було
укладено договір від 29.05.2001 року № 50/10/08-24-13. У разі
порушення умов цього договору та дострокового його розірвання
сторони обумовили необхідність сплати платником податків відсотків
на всю суму розстрочених податкових зобов'язань та пені.
У зв'язку з несплатою позивачем частини розстроченого податкового
боргу, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з
великими платниками податків у місті Донецьку 28.02.2003 року були
прийняті рішення № 2 про скасування розстрочення податкового боргу
та № 2а про дострокове розірвання договору № 50/10/08-24-13 від
29.05.2001 року. 28.02.2003 року державна податкова інспекція
прийняла податкове повідомлення-рішення
№ 0000530823/2/25676/10/08-41-2 від 31.07.2003 року, яким
застосувала до платника податку фінансову санкцію у сумі 16888
грн. 50 коп. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
приписами якого передбачена відповідальність за
несплату платником податку узгодженої суми податкових зобов'язань
протягом граничних термінів визначених цим Законом.
Поняття узгодженого податкового зобов'язання та відповідальність
за його несплату у вигляді штрафу були запроваджені Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. В
розумінні пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону узгодженим, зокрема,
є податкове зобов'язання, яке платник податку самостійно визначив
у податковій декларації, що подана до податкової інспекції. Днем
узгодження податкового зобов'язання є день подання відповідної
декларації.
Приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлені інші
строки подачі декларації ніж ті, що запроваджені Законом України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, а саме: за
базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному
місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),-
протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або
календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або
піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків,
передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту -
протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного
(податкового) року.
За приписами статті 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон набрав чинності з
01.04.2001 року (за винятком статті 18, яка набрала чинності з дня
опублікування; статей 6, 8, 9, 14, що введені в дію з 01.10.2001
року; пункту 4.3 статті 4, який почав діяти з 01.01.2002 року) і
зворотної дії в часі не отримав.
Державна податкова інспекція в касаційній скарзі зауважила на
тому, що спірна сума є узгодженим податковим зобов'язанням в силу
приписів підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
про який йдеться. З доводами скаржника про необхідність
застосування вимог вказаного підпункту погодитись не можна. Як вже
зазначалося в постанові, вказана норма була введена в дію з
01.10.2001 року та має іншу ніж стаття 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
сферу регулювання.
Вона унормувала підстави, умови та порядок розстрочення і
відстрочення податкових зобов'язань платників податків за певний
проміжок часу. Відносини по розстроченню податкового боргу, що
утворився за період з 01.01.2000 року по 01.01.2001 року, виникли
між податковою інспекцією та платником податків саме в силу їх
окремого регулювання на підставі статті 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який не передбачає
узгодження податкового зобов'язання через укладення договору про
розстрочення.
З огляду на зазначене попередні судові інстанції дійшли
обґрунтованого висновку, щодо неможливості застосування штрафних
санкцій передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього
Закону, а відтак судові рішення ухвалені у цій справі залишаються
без змін, а касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті
Донецьку - без задоволення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 08.10.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26.11.2003року у справі № 2/248а залишити без змін, а касаційну
скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у місті Донецьку-без задоволення.