ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 справа N 41/252а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Центрально-Міському районі
відкритому м. Горлівки
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16.02.2004
у справі № 41/252а
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємця Ш-ь О.Д.
до ДПІ у Центрально-Міському районі
м. Горлівки
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2003 у
справі № 41/252а, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 16.02.2004 позов задоволено:
податкові повідомлення-рішення ДПІ у ЦентральноМіському районі м.
Горлівки № 1041741/0 та № 1031741/0 від 11.06.2002 визнані
недійсними. Стягнуто з ДПІ у ЦентральноМіському районі м. Горлівки
на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові
рішення мотивовані порушенням відповідачем порядку проведення
позапланових виїзних перевірок, встановленого Указом Президента
України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 № 817/98, а також способу
визначення податкових зобов'язань позивача, передбаченого п.п.
4.2, 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
У касаційній скарзі ДПІ у Центрально-Міському районі м. Горлівки
просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.02.2004 та рішення господарського суду Донецької
області від 02.12.2003 у справі № 41/252а, у позові відмовити,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997
№ 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), ст. 13 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від 16.12.1992 № 13-92, Указу Президента України "Про деякі заходи
з дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що громадянка Ш-ь О.Д. 31.05.2001 зареєстрована як суб'єкт
підприємницької діяльності виконкомом Горлівської міської ради, є
платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію від
22.06.201 № 57801052) та включена до державного реєстру фізичних
осіб платників податків за № 2484013757.
ДПІ у м. Горлівка було проведено документальну позапланову
перевірку позивача з питання правильності дотримання вимог
податкового законодавства за період з 05.06.2001 по 31.12.2001, за
наслідками якої складено акт від 03.06.2002 № 188/2-2-111-1, яким
встановлено факт заниження позивачем прибуткового податку у сумі
338 135, 35 грн. та податку на додану вартість у сумі 189 258 грн.
(внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на
додану вартість у розмірі 189 258 грн., не підтвердженого
податковими накладними).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Горлівка прийняті
податкові повідомлення-рішення від 11.06.2002 № 1041741/0 та
№ 1031741/0, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з
податку на додану вартість у розмірі 283 887 грн. (в т.ч. основний
платіж - 189 258 грн., штрафні санкції - 94 629 грн.) та з
прибуткового податку у розмірі - 338 135, 35 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що у ДПІ у м. Горлівка було
порушено порядок проведення позапланових виїзних перевірок,
встановлений Указом Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
, в т.ч.
перевірку було проведено за відсутності підстав для проведення
позапланової перевірки, передбачених вищезазначеним Указом, та без
дослідження первинних документів бухгалтерського обліку, які
підтверджують дані декларації про доходи позивача за 2001 р. та
право позивача на податковий кредит (що були в наявності у
позивача на час проведення перевірки).
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди попередніх інстанцій
неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, не дали оцінки всім доказам у справі.
Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не надали
оцінки фактам порушення податкового законодавства, встановленим
відповідачем в акті перевірки, не дослідили надані позивачем до
суду первинні документи, обмежившись лише посиланням на наявність
останніх у позивача і підтвердженням ними даних декларації про
доходи та права позивача на податковий кредит у спірний період.
При цьому, господарськими судами не надано оцінки доводам
відповідача щодо відсутності первинних документів, які
підтверджують витрати позивача, пов'язані з одержанням доходу
(зазначені в декларації про доходи за 2001 р.).
Висновки господарських судів грунтуються на суперечливих
обставинах. Так, згідно з декларацією про доходи позивача за 2001
р. (а.с. 41 т.2) сума одержаного валового доходу складає 1 133
925, 04 грн., а витрати, пов'язані з одержанням доходу - 1 133
460, 99 грн., а відповідно до висновків господарських судів
позивачем у 2001 р. згідно з наданими первинними документами
отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 157
997, 99 грн., а оплачено товарно-матеріальних цінностей на суму
475 206, 89 грн. (що не відповідає даним декларації про доходи).
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Центрально-Міському районі м. Горлівки
задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 16.02.2004 та рішення господарського суду Донецької області
від 02.12.2003 у справі № 41/252а, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.