ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 справа N А-42/235-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17.02.2004
у справі № А-42/235-03
господарського суду Харківської області
за позовом АТ "ГА"
до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2003 у
справі № А-42/235-03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 17.02.2004 позов задоволено
частково: визнано частково недійсним рішення ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова від 09.11.2001 № 793/23- 104/21180006/14402 в
частині нарахування податку на прибуток у розмірі 424, 49 грн. та
фінансових санкцій з податку на прибуток у розмірі 420, 80 грн.;
податку на додану вартість у розмірі 406, 10 грн. та фінансових
санкцій з податку на додану вартість у розмірі 2 380 грн.; зі
збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 23, 17
грн. та фінансових санкцій у розмірі 1 360 грн., штрафних санкцій
по податку з транспортних засобів у розмірі 170 грн. Стягнуто з
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на користь позивача 69, 95
грн. державного мита та 97, 11 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті
позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить
скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 17.02.2004, рішення господарського суду Харківської області
від 04.12.2003 у справі № А-42/235-03 в частині визнання недійсним
рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 09.11.2001
№ 793/23-104/21180006/14402 та прийняти нове рішення про відмову у
позові, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної
інстанції п. 5.1, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997
року № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), п.п. 17.1.4, 17.1.9
п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 14 Закону
України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
від 16.05.1995 № 160/95-ВР, п.
42 Правил користування місцевим телефонним зв'язком ( 385-97-п ) (385-97-п)
,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.1997
№ 385.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого
представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено перевірку
дотримання АТ "ГА" вимог податкового законодавства за період з
01.10.1998 по 31.06.2001, за наслідками якої складено акт від
31.10.2001 № 140/23-104, яким встановлено порушення позивачем
протягом вказаного періоду вимог податкового законодавства, а
саме:
- п.п. 5.3.9 п. 5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зв'язку з віднесенням до складу
валових витрат витрат на автопослуги, не підтверджених
відповідними документами (талонами замовника, товарнотранспортними
накладними) у лютому, квітні та червні 1999 р., внаслідок чого
було завищено валові витрати на 650 грн.; у зв'язку з
встановленням вказаного порушення відповідачем зроблено висновок
про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внаслідок
неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на
додану вартість у сумі 353, 09 грн.;
- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
внаслідок віднесення позивачем
до валових витрат вартості послуг телефонного зв'язку, не
підтверджених відповідними документами підприємства зв'язку ЗАТ
"УТЕЛ", у зв'язку з чим було завищено валові витрати у розмірі 765
грн. та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту
податок на додану вартість у сумі 153 грн.;
- ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
внаслідок невключення до
оподаткованого місячного доходу працівників сум за харчування, які
сплачені за рахунок підприємства, у зв'язку з чим донараховано
прибутковий податок з громадян у сумі 435, 86 грн.;
- п.п. 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, внаслідок нарахування
робітникам заробітної плати за фактично невідпрацьований час, у
зв'язку з чим позивачем неправомірно віднесено до складу валових
витрат за період з 01.10.1998 по 01.01.2000 витрати з оплати праці
та страхових внесків на загальну суму 2 426, 52 грн.;
- ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин та механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
у
зв'язку з неподанням до державної податкової інспекції розрахунку
податку у зв'язку з придбанням у серпні 2000 р. легкового
автомобіля, що призвело до заниження податкового зобов'язання на
44, 53 грн.;
- заниження суми відрахувань зі збору за забруднення навколишнього
природного середовища за період з 1999 р. по 1-ше півріччя 2001 р.
у розмірі 23, 17 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.
Харкова прийнято рішення від 09.11.2001 № 793/23-
104/21180006/14402, яким позивачу донараховано податок на прибуток
у сумі 2 174, 22 грн., податок на додану вартість у сумі 756, 71
грн., збір за забруднення навколишнього природного середовища у
сумі 23, 17 грн., прибутковий податок з громадян у сумі 435, 86
грн., податок з власників транспортних засобів у сумі 44, 53 грн.
та застосовано штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 944,
40 грн., з податку на додану вартість у сумі 2 720 грн., зі збору
за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1 360
грн., з прибуткового податку з громадян у сумі 871, 72 грн., з
податку з власників транспортних засобів у сумі 340 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
безпідставного донарахування відповідачем податку на прибуток у
розмірі 424, 49 грн. та фінансових санкцій з податку на прибуток у
розмірі 420, 80 грн.; податку на додану вартість у розмірі 406, 10
грн. та фінансових санкцій з податку на додану вартість у розмірі
2 380 грн.; збору за забруднення навколишнього середовища у
розмірі 23, 17 грн. та фінансових санкцій у розмірі 1 360 грн.,
штрафних санкцій по податку з транспортних засобів у розмірі 170
грн., з огляду на наступне.
Спір між сторонами на стадії касаційного оскарження обмежується
питанням щодо правильності донарахування податковим органом
податку на прибуток і податку на додану вартість у зв'язку з
віднесенням позивачем до складу валових витрат витрат по оплаті
автопослуг та послуг телефонного зв'язку; а також збору за
забруднення навколишнього природного середовища.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу -
це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
і матеріалами справи підтверджено фактичне надання послуг з оренди
автомобілів для доставки продукції позивачу та послуг по
використанню телефонів, оплату зазначених послуг позивачем та їх
використання у власній господарській діяльності (договори оренди,
акти виконаних робіт, акти звірення розрахунків, податкові
накладні та інші документи знаходяться в матеріалах справи).
З огляду на викладене не вбачається підстав для висновку про
порушення попередніми судовими інстанціями вимог п. 5.1 та п.п.
5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у здійсненні правової оцінки зазначених
витрат АТ "ГА".
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарських судів щодо необгрунтованого застосування
відповідачем штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1
ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
по збору за забруднення навколишнього природного
середовища, оскільки господарськими судами встановлено, що при
визначені ставки збору позивачем допущено методологічну помилку
(за що відповідальність передбачено п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17
зазначеного Закону).
Що стосується доводів касаційної скарги щодо правомірного
застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9
п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за заниження прибуткового податку, слід
зазначити, що в цій частині висновки господарських судів
співпадають з висновками відповідача (у зв'язку з чим в задоволені
позовних вимог у цій частині відмовлено).
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 17.02.2004 у справі № А-42/235-03
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 17.02.2004 у справі № А-42/235-03 - без змін.