ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 справа N 9/204
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДП "С" ВАТ "КХ"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004
у справі № 9/204
господарського суду Кіровоградської області
за позовом ДП "С" ВАТ "КХ"
до Кіровоградської ОДПІ
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
№ 0002932310/4623 від 27.05.2003
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
19.12.2003 у справі № 9/204 позов задоволено: визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 25.07.2003
№ 0002932310/4623. Стягнуто з Кіровоградської ОДПІ на користь
позивача витрати по оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. Судове рішення мотивовано порушенням Кіровоградською ОДПІ
порядку проведення та оформлення результатів перевірки
підприємства позивача, а також неповним з'ясуванням обставин
фінансово-господарської діяльності позивача (зокрема,
недослідженням договорів позики).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Кіровоградською ОДПІ було
подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 рішення господарського суду Кіровоградської області від
19.12.2003 у справі № 9/204 скасовано, у позові відмовлено з
мотивів порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.
7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями).
У касаційній скарзі ДП "С" ВАТ "КХ" просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2004
та залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської
області від 19.12.2003 у справі № 9/204, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, а саме: Указу Президента України "Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
від
23.07.1998 № 817/98, Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами"
затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429
( z1023-02 ) (z1023-02)
, ст.ст. 162, 220 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та п. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин
справи, встановлених господарськими судами, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Кіровоградською ОДПІ було проведено позапланову документальну
перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань
дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002
по 01.04.2003, за наслідками якої було складено акт від 23.07.2003
№ 128/23-10/23-18/31678785, яким встановлено порушення позивачем
вимог податкового законодавства, в т.ч. п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1
п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями), у зв'язку із заниженням податку на додану вартість
за 2002 р. на 24 645, 78 грн. та за 2003 р. на 4 033, 34 грн.
(позивач у спірний період отримував від покупця кошти на
розрахунковий період за воду газовану і матеріали, але податкові
зобов'язання з податку на додану вартість з зазначених операцій не
нараховував та не включав до податкових декларацій за відповідний
період).
На підставі вказаного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0002932310/4623 від 25.07.2003,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 28 679 ,12 грн. та 14 339, 56 грн.
штрафних санкцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо порушення
позивачем норм п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з
огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування є
операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України, в тому числі операції з оплати вартості
послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права
власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для
погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
А згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт,
послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника
податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових
коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
і матеріалами справи підтверджено, що позивачем у спірний період
було отримано від покупця - ВАТ "КХ" на розрахунковий рахунок
кошти за воду газовану і матеріали, про що було прямо зазначено в
платіжних дорученнях (01.10.2002 - 15 022 грн. згідно з платіжним
дорученням № 85, 14.10.2002 - 66 300 грн. згідно з платіжним
дорученням № 9, 18.10.2002 - 6 666, 66 грн. згідно з платіжним
дорученням № 99, 12.11.2002 - 24 450 грн. згідно з платіжним
дорученням № 113, 13.01.2003 - 4 200 грн. згідно з платіжним
дорученням № 1, 16.01.2003 - 3 000 грн. згідно з платіжним
дорученням № 3, 13.02.2003 - 7 000 грн. згідно з платіжним
дорученням № 7, 26.03.2003 - 10 000 грн. згідно з платіжним
дорученням № 25, всього на суму 170 973, 09 грн., в т.ч. податок
на додану вартість за 2002 р. - 24 645, 78 грн. та за 2003 р. - 4
033, 34 грн.
При цьому податкові зобов'язання з податку на додану вартість
позивач не нараховував і до податкових декларацій у відповідний
період не включав.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
від 16.07.1999 № 996
№ ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який
ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші
види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються
на даних бухгалтерського обліку.
Господарськими судами встановлено, що згідно з даними
бухгалтерського обліку кошти, перераховані покупцем на
розрахунковий рахунок позивача за воду газовану і матеріали, були
зараховані на рахунок 361 "Розрахунки з покупцями" (що
підтверджено даними головної книги та відомостями до рахунку 361).
По цьому рахунку кошти, які надійшли від покупця, обліковувалися
як дебіторська заборгованість (тобто як попередня оплата за
товарно-матеріальні цінності).
Відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи і
висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо договору
фінансової допомоги та доповнень до нього, які укладалися 30-го
числа кожного місяця, тобто вже після перерахування коштів за воду
газовану і матеріали (які не були надані позивачем під час
перевірки і не знайшли свого відображення в бухгалтерському обліку
позивача).
За таких обставин постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 у справі № 9/204 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП "С" ВАТ "КХ" залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 у справі № 9/204 - без змін.