ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2004                                     Справа N 41/318

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ПП “О”

скаргу

на рішення                   господарського суду міста Києва від

                             26.01.2004 року

у справі за позовом          ПП “О”

до                           ТОВ “А”

про   стягнення 2 219,45 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у травні 2003 року, приватне підприємство “О” звернулось до суду

з  позовом про стягнення з ТОВ “А” 500,15 грн. заборгованості за

товар  отриманий  31.05.2001 року по накладній  №  01028,  21,30

відсотків  та 1700 грн. на відшкодування витрат за  надані  йому

правові послуги.

Рішенням  господарського суду міста Києва  від  26.01.2004  року

позов  у  частині  стягнення 500,15 грн.  боргу  та  21,30  грн.

відсотків задоволено.

У решті позову відмовлено.

У  касаційній  скарзі  позивач  посилається  на  неправомірність

відмови  у  стягненні 1 700 грн. на відшкодування понесених  ним

витрат  і  просить  рішення суду скасувати та  постановити  нове

рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши  суддю–доповідача, перевіривши  матеріали  справи  та

обговоривши  доводи касаційної скарги судова колегія  не  вбачає

підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Із  наявних  у  справі  матеріалів вбачається,  що  на  підставі

довіреності  від  01.05.2001  року  по  накладній  №  01028  від

31.05.2001  року представником відповідача отримано  матеріальні

цінності  на суму 500,19 грн., за які на час розгляду справи  не

оплачені,  а  тому господарський суд правомірно  постановив  про

стягнення вартості товару та відсотків за користування коштами і

підстав для скасування рішення у цій частині немає.

Відсутні  підстави  і  для скасування  рішення  суду  у  частині

відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, оскільки  ці

витрати  не  є  обов‘язковим платежем,  здійснюються  на  розсуд

замовника і не можуть бути покладені на іншу особу.

За  таких  обставин, коли рішення суду ґрунтується на матеріалах

справи,  яким  дана належна правова оцінка, Вищий  господарський

суд   України,  керуючись  ст.ст.  111-9,  111-11  ГПК   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити   без   задоволення,   а   рішення

господарського суду міста Києва від 26.01.2004 року, - без змін.