ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 8/352
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ВАТ "НЦЗ", смт. Низи
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 11.02.2004 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 83
господарського суду Сумської області
за позовом ВАТ "НЦЗ", смт. Низи
до Сумської МДПІ, м. Суми
про визнання недійсним податкового
повідомлення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.11.2003 року,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 11.02.2004 року, по справі № 83 у позові
відмовлено.
В касаційній скарзі ВАТ "НЦЗ" просить скасувати ухвалені по справі
судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: п. 2.14 ст. 2 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті, яке затверджене постановою
Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
та п. 2.7
Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом
Міністерства статистики України від 11.12.1995 року № 323
( z0465-95 ) (z0465-95)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідачем була здійснена комплексна
документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р.
по 31.12.2002 р., в ході якої встановлено порушення позивачем п.
2.8 ст. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні" ( z0237-01 ) (z0237-01)
від 19.02.2001 р. № 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, а саме перевищення встановленого ліміту залишку
готівки в касі підприємства в сумі 9093,16 грн. За результатами
перевірки складено акт № 23/009-23 від 16.04.2003 р., на підставі
висновків якого податковим органом 21.04.2003 р. прийняте
податкове повідомлення № 0000502310/0, яким підприємству позивача
нараховані штрафні санкції за порушення ліміту залишку готівки в
касі в сумі 18186,32 грн. Після процедури апеляційного оскарження
податкове повідомлення № 0000502310/0 залишено без змін та
прийнято спірне податкове повідомлення № 0000502310/1 від
26.06.2003 року.
Підприємству позивача ліміт залишку готівки в касі підприємства на
2002 рік встановлений та затверджений 12.11.2001 р. СФ "П" в сумі
830 грн. Згідно прибуткового касового ордера № 430 від 03.04.2002
р. в касу ВАТ "НЦЗ" надійшли готівкові кошти від СФ "П" для оплати
за буряк фізичним особам в сумі 8694,00 грн. Наступного дня,
04.04.2002 р., дані кошти не було витрачено за призначенням або
повернуто в банк. Залишок грошових коштів на кінець робочого дня
04.04.2002 р. становить 9243,16 грн. Перевищення встановленого
ліміту становить 8413,16 грн. (9243,16 грн. - 830,00 грн.). Згідно
листа № 15 касової книги підприємства за 09.07.2002 р. залишок
коштів на кінець дня становить 1510, 00 грн. Перевищення
встановленого ліміту - 680,00 грн. (1510,00грн. - 830,00 грн.).
Згідно п. 2.14 ст. 2 "Положення про ведення касових операцій в
національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 19.02.2001 року № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що
одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці,
пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт
каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки
в установі банку. Готівка, що одержана в установі банку на інші
виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той
самий день. Суми готівки, що одержані в установі банку і не
використані за призначенням протягом установлених вище строків,
повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного
робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися
в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі
цілі.
Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат,
пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки,
понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з
дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих
до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.
Згідно п. 1.2 ст. 1 цього ж Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
виплати,
пов'язані з оплатою праці, - виплата основної та додаткової
заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплати та інші
виплати, що не входять до фонду оплати праці, передбачені
Інструкцією зі статистики заробітної плати затвердженою наказом
Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. № 323
( z0465-95 ) (z0465-95)
.
У відповідності до п. 2.7 вказаної Інструкції ( z0465-95 ) (z0465-95)
, до
фонду заробітної плати включаються: оплата праці працівників, які
не перебувають у штаті підприємств, за виконання робіт згідно з
договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду
за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу
провадяться безпосередньо цим підприємством.
Попередні судові інстанції правильно послалися на приписи ст. 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог чи заперечень. Суди відзначили, що позивач не надав суду
доказів що розрахунки з фізичними особами Т-о І.В. та С-о В.І. за
придбаний від них буряк пов'язані з оплатою праці або провадяться
за виконану роботу на підставі договорів цивільно-правового
характеру, включаючи договори підряду. Представлені позивачем
договори з фізичними особами Т-о І.В. та С-о В.І. не можуть
вважатися договорами підряду, оскільки не відповідають змісту як
ст. 332 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, так і решті статей глави 28 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. З аналізу змісту наданих договорів суди дійшли
висновку, що за своєю суттю вказані угоди є договорами
купівлі-продажу.
Довід касаційної скарги про порушення судами п. 2.7 вищезазначеної
Інструкції, із зазначенням того, що договори купівлі-продажу також
за своєю природою є договорами цивільноправового характеру,
колегія суддів не бере до уваги з тих підстав, що оплата по них
здійснюється не у зв'язку з виконанням робіт, а у зв'язку з
придбанням товару.
Крім того, суди встановили, що договори з фізичними особами Т-о
І.В. та С-о В.І., укладені між корпорацією НПІГ "І" та вказаними
фізичними особами, а тому не можуть бути належними доказами в
обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суди
стосовно виявленого відповідачем порушення позивачем ведення
касових операцій повно з'ясували обставини, що мають значення для
справи, та правильно застосували до спірних правовідносин норми
матеріального права.
Разом з тим, в спірному рішенні про нарахування ВАТ "НЦЗ" штрафу,
останній визначений як сума податкового зобов'язання, що
суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. ст. 13, 14
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону поширюються
лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у
зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених
відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення
правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них
вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень щодо
наслідків несплати. Тому, постанова апеляційного суду та рішення
місцевого суду підлягають зміні шляхом визнання спірного рішення в
цій частині недійсним. В іншій частині постанова має бути залишена
без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 5 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "НЦЗ" від 10.03.2004 року № 295 на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2004 року
у справі № 83 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2003 року
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року змінити.
Позов задовольнити частково.
Податкове повідомлення № 0000502310/1 від 26.06.2003 року Сумської
МДПІ визнати недійсним в частині визначення штрафної санкції в
сумі 18186,32 грн. сумою податкового зобов'язання ВАТ "НЦЗ".
В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 11.02.2004 року - залишити без змін.