ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2004 Справа N 207/3-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Ч-ської області
на постанову постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.02.2004р.
у справі господарського суду Київської області
за позовом Українсько-ірландського підприємства з іноземними
інвестиціями у вигляді закритого акціонерного
товариства "ХХХ", м. Н-ськ
до Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Ч-ської області
про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 05-40 від 15.04.2004
від відповідача: Б.Б.Б. - дов № 9729 від16.04.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 21.10.2003 господарського суду Київської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення ДПІ у м. Н-ську № 0003591601/0/305/16-0/970
від 04.07.2003.
Постановою від 12.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Київської області від 21.10.2003
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що на день проведення податковим
органом перевірки ЗАТ "ХХХ", 03.07.2003, підприємством самостійно
виявлено та погашено суму податкових зобов'язань разом зі
штрафними санкціями, шляхом подання до податкового органу
податкової декларації за послідуючий звітний період з від'ємним
корегуванням ПДВ, тому повторне застосування штрафу згідно
пп..17.1.7 п.17.1, пп..17.2 ст.17 Закону України №2181-111 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є неправомірним.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Н-ська ОДПІ звернулась у
Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що судами неповно з'ясовані
обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано
норми матеріального права, зокрема, ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Н-ську (правонаступником якої є ОДПІ) за №
0003591601/0/305/16-0/970 від 04.07.03 року, яким підприємству
нараховані штрафні санкції в розмірі 10% за затримку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання, що становить 6496,40
грн.
Відповідно п. 17.2 ст. 17 Закону України №2181-111 "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в редакції, що діяла на
момент виникнення спірних відносин, у разі коли платник податків
до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє
факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно
погашає суму недоплати та штрафу у розмірі 10% від суми такої
недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 - 17.1.7 пункту
17.1 цієї статті ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також адміністративні штрафи, які
відповідно до законодавства накладаються на платника податків
(його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не
застосовуються.
Господарським судом встановлено, що ЗАТ "ХХХ" самостійно виявило
факт заниження податкового зобов'язання в розмірі 64964 грн. до
початку перевірки, проведеної 03.07.2003, в зв'язку з чим
06.03.2003 подало до ДПІ у м. Н-ську уточнену податкову декларацію
з ПДВ за липень 2001 року, згідно якої на підставі п. 17.2 ст. 17
Закону України №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
в редакції, що діяла на момент
виявлення помилки, позивачем самостійно був нарахований штраф у
розмірі 10% в сумі 6496, 00 грн. за затримку на 17 календарних
днів граничного строку погашення узгодженої суми податкового
зобов'язання.
Суму недоплати та штрафу позивачем було погашено за рахунок
поданої податкової декларації за вересень 2001 року з від'ємним
значенням ПДВ, яку було подано до ДПІ м. Н-ську 20.06.2003.
Згідно до вимог п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України
№2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачем за затримку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання на день проведення податковим органом перевірки ЗАТ
"ХХХ" (03.07.03 року) самостійно виявлено та сплачено суму
податкових зобов'язань разом із штрафними санкціями шляхом подання
до податкового органу податкової декларації за послідуючий звітний
період з від'ємним корегуванням ПДВ, тому в даному випадку
відповідно п.17.2 ст.17 вищевказаного Закону України ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 - 17.1.7 пункту 17.1 цієї
статті ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також адміністративні штрафи, які відповідно
до законодавства накладаються на платника податків (його посадових
осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.
Господарські суди правомірно дійшли висновку, що нова редакція п.
17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
не може мати
зворотної дії в часі виходячи із загальних засад законодавства та
Конституції України, з урахуванням, що в наслідок змін в
законодавстві застосування відповідної санкції не передбачається.
Відповідно п. 1.2 Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами
( z1023-02 ) (z1023-02)
, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р.
№429, камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться
контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у
податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів
перевірок платника податків.
Господарським судом також встановлено, що в акті камеральної
перевірки не відображено які саме та за який період податковим
органом перевірялись податкові декларації ЗАТ "ХХХ". Отже, акт №
256 від 03.07.2003 не відповідає вимогам Порядку оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -
юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами ( z1023-02 ) (z1023-02)
, затвердженого наказом
ДПА України від 16.09.2002 за № 429.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від12.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду зі справи № 207/3-2003 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко