ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 30.06.2004                                   Справа N 204/3-2003
 
Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів:     Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу       Н-ської   об'єднаної  державної  податкової
                       інспекції Ч-ської області
 
на постанову           Київського апеляційного господарського суду
                       від 12.02.2004р.
 
у справі               господарського суду  Київської області
 
за позовом             Українсько - ірландського   підприємства  з
                       іноземними інвестиціями у вигляді закритого
                       акціонерного товариства "ХХХ", м. Н-ськ
 
до                     Н-ської  об'єднаної  державної   податкової
                       інспекції  Ч-ської області
 
про                    визнання       недійсними       податкового
                       повідомлення-рішення
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача: А.А.А. -дов. № 05-40 від 15.04.2004
від відповідача: Б.Б.Б. - дов № 9729 від16.04.2004
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від  21.10.2003  господарського  суду  Київської  області
задоволено позовні  вимоги  щодо  визнання  недійсним  податкового
повідомлення - рішення ДПІ у м.  Н-ську № 000392601/0/304/16-0/969
від 04.07.2003.
 
Постановою від 12.02.2004 Київського  апеляційного  господарського
суду  рішення господарського суду Київської області від 21.10.2003
залишено без змін.
 
Судові рішення мотивовані тим,  що на день  проведення  податковим
органом перевірки ЗАТ "ХХХ",  03.07.2003, підприємством самостійно
виявлено  та  погашено  суму  податкових  зобов'язань   разом   зі
штрафними   санкціями,   шляхом   подання  до  податкового  органу
податкової декларації за послідуючий звітний  період  з  від'ємним
корегуванням   ПДВ,   тому  повторне  застосування  штрафу  згідно
пп.17.1.7  п.17.1,  пп..17.2 ст.17 Закону України  №2181-111  "Про
порядок  погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         є неправомірним.
 
Не погоджуючись з судовими  рішеннями  Н-ська  ОДПІ  звернулась  у
Вищий  господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати,  посилаючись  на  те,  що  судами   неповно   з'ясовані
обставини,  що мають значення для справи,  неправильно застосовано
норми матеріального права,  зокрема,  ст.17  Закону  України  "Про
порядок  погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
 
Предметом даного спору є  податкове повідомлення-рішення ДПІ у  м.
Н-ську (правонаступником якої є ОДПІ) за №000392601/0/304/16-0/969
від 04.07.2003,  яким  підприємству нараховані штрафні  санкції  в
розмірі 20%   за   затримку  сплати  узгодженої  суми  податкового
зобов'язання, що становить 147657,20 грн.
 
Господарським судом встановлено, що ЗАТ "ХХХ" 24.04.2003 подало до
ДПІ  у м.  Н-ську податкову декларацію з ПДВ за березень 2003 року
де сума,  яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками  поточного
звітного  періоду,  становила 738286 грн.  Граничний термін сплати
вищевказаної суми ПДВ - 05.05.2003 року.
 
Однак, станом  на  05.05.2003  на   особовому   рахунку   позивача
рахувався  податковий борг в сумі 4567458 грн.,  з якого:  1215865
грн.  - борг за загальними податковими деклараціями  за  попередні
звітні  періоди;  2613307  грн.  -  борг за уточненими податковими
деклараціями за період березень - травень  2002  року,  серпень  -
вересень  2002 року та листопад 2002 року;  738286 грн.  - борг за
загальною декларацією за березень 2003 року.
 
Вищевказаний податковий борг,  який рахувався на особовому рахунку
ЗАТ   "ХХХ"   частково   було   погашено   загальними  податковими
деклараціями з від'ємним значенням ПДВ за квітень 2003 року в сумі
502406  грн.,  та  травень  2003 року в сумі 2312260 грн.  Згадані
декларації  було  подано  до  територіального  податкового  органу
відповідно 20.05.2003 та 20.06.2003.
 
Отже, на  дату  складання  акту  перевірки  №  256  від 07.03.2003
податковий борг ЗАТ  "ХХХ"  за  загальною  декларацією  з  ПДВ  за
березень 2003 року в сумі 738286 грн. не було погашено податковими
деклараціями  за  квітень,  травень  2003  року,   оскільки   цими
деклараціями  було погашено податкові борги підприємства за минулі
звітні періоди.
 
Відповідно п.п.  17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14  ) (2181-14)
          застосування  розміру
штрафу  ставиться  в залежність від кількості днів затримки сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання та  дати  погашення  суми
податкового зобов'язання.
 
Відповідно п.  1.2  Порядку  оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та  валютного  законодавства
суб'єктами  підприємницької  діяльності  - юридичними особами,  їх
філіями,  відділеннями   та  іншими  відокремленими   підрозділами
( z1023-02  ) (z1023-02)
        ,  затвердженого  наказом  ДПА України від 16.09.2002
№429,  камеральна  перевірка  -  це  перевірка,  яка   проводиться
контролюючим  органом  виключно  на  підставі даних,  зазначених у
податкових  деклараціях,  без  проведення  будь-яких  інших  видів
перевірок платника податків.
 
Господарським судом  також  встановлено,  що  в  акті  камеральної
перевірки не відображено які саме та  за  який  період  податковим
органом перевірялись податкові декларації ЗАТ "ХХХ".  Отже,  акт №
256  від  03.07.2003  не  відповідає  вимогам  Порядку  оформлення
результатів  документальних  перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -
юридичними   особами,   їх   філіями,   відділеннями   та   іншими
відокремленими підрозділами ( z1023-02  ) (z1023-02)
        ,  затвердженого  наказом
ДПА України від 16.09.2002 за № 429.
 
Зважаючи на  викладене,  колегія суддів вважає,  що господарськими
судами дана правильна  юридична  оцінка  обставинам  справи,  тому
судові  рішення  відповідають  чинному  законодавству  України  та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
Постанову від12.02.2004  Київського  апеляційного   господарського
суду зі справи № 204/3-2003 залишити без змін.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           Т.Ф. Костенко