ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
 
 30.06.2004                                    Справа N 15/575-03
 
                            м. Київ
 
Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:
 
                  Перепічая В.С.  (головуючого),
                  Вовка І.В.,
                  Гончарука П. А.,
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
Відкритого акціонерного товариства "XXX" на постанову Харківського
апеляційного господарського суду  від  09.03.2004  року  у  справі
№15/575-03  за позовом Приватного підприємства "YYY" до Відкритого
акціонерного товариства "XXX" 
 
про   стягнення суми,
 
                       У С Т А Н О В И В:
 
У жовтні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду
Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
з заборгованості з урахуванням сум за ст.  214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        
в сумі 34 838,33 грн.,  посилаючись на те,  що останній не виконав
належним чином договірні зобов'язання з оплати за виконані роботи.
 
Під час розгляду справи в суді першої  інстанції  позивач  уточнив
розмір   заявлених   вимог   і   просив   стягнути  з  відповідача
заборгованість в сумі 31 562 грн,  інфляційні  суми  410,31  грн.,
пені 126,12 грн. і 3% річних 94,68 грн.
 
Рішенням господарського  суду  Харківської  області від 19.11.2003
року позов задоволено частково.  З відповідача на користь позивача
стягнуто 31562,.69 грн.  основного боргу,  410,31 грн.  індексації
боргу, 94,68 грн.річних відсотків, 320,.68 грн. держмита та 118,00
грн.   витрат   на   інформаційно-технічне  забезпеченні  судового
процесу. В решті позову відмовлено.
 
Доповідач -Вовк І.В.
 
Постановою Харківського  апеляційного  господарського   суду   від
09.03.2004  року  зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
 
У касаційній  скарзі  відповідач  вважає,  що  судом  порушено  та
неправильно застосовано норми процесуального права, і тому просить
прийняті ним  рішення  скасувати  та  направити  справу  на  новий
розгляд до суду першої інстанції.
 
У відзиві   на  касаційну  скаргу  позивач  вважає,  що  постанова
апеляційного суду  відповідає  чинному  законодавству,  і  просить
залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
 
Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи
касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення,  суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  між  сторонами  було  укладено
договір   №16  від  05.06.2002  року,  за  умовами  якого  позивач
зобов'язався виконати  ремонтно-будівельні  роботи  в  приміщеннях
відповідача,  а  відповідач  -  прийняти  та  оплатити їх вартість
згідно акту виконаних робіт.
 
Відповідно  до  умов п.7 зазначеного договору позивач зобов'язався
виконати ремонтно-будівельні  роботи  в строк червень-серпень 2002
року  в  приміщеннях  відповідача,  а  відповідач   зобов'язувався
прийняти   роботу   по   акту  і  провести  з  підрядником  повний
розрахунок.
 
За актом від 03.07.2002 року відповідачем були  прийняті  виконані
позивачем роботи.
 
Відповідно до  акту  звірки взаєморозрахунків від 31.10.2003 року,
підписаного сторонами,  заборгованість відповідача склала  суму  -
31562,69 грн.
 
Предметом даного  судового  розгляду  є  вимоги  про  стягнення  з
відповідача  заборгованості,  пені  та  сум  за  ст. 214  ЦК  УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
         у звязку з неналежним виконанням умов договору.
 
Згідно ст.ст.161,162  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
         зобов'язання повинні
виконуватись  належним  чином  і  в  установлений   строк   та   у
відповідності до вказівок закону,  договору.  Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
 
Судом першої інстанції встановлено,  що  на  час  вирішення  спору
відповідач   за   виконані   роботи   не   розрахувався,   і  його
заборгованість складає 31 562,69 грн., що підтверджується наявними
в справі матеріалами.
 
Отже, суд   першої  інстанції,  з  яким  погодився  і  апеляційний
господарський суд, прийшов до правильного висновку про невиконання
відповідачем  належним чином договірних зобов'язань і обґрунтовано
задовольнив позов про стягнення заборгованості з  урахуванням  сум
за ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
 
За таких  обставин,  прийнята у справі постанова апеляційного суду
відповідає матеріалам справи та вимогам закону,  і  тому  її  слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
 
З огляду наведеного та керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7,  111-9,
111-11,  121-1   Господарського  процесуального   кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX" залишити
без   задоволення,   а   постанову    Харківського    апеляційного
господарського суду від 09.03.2004 року - без змін.
 
Поновити виконання рішення господарського суду Харківської області
від 19.11.2003 року.
 
Головуючий В. Перепічай
Судді      І. Вовк
           П.Гончарук