ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2004 Справа N 11/96
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Відкритого акціонерного товариства "YYY",
третя особа: ДП "ZZZ" ДАК "QQQ"
про стягнення суми
УСТАНОВИВ:
У лютому 2000 року позивач звернувся до арбітражного суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 169576,82 грн., посилаючись на те,
що останній неналежно виконав зобов'язання з оплати за поставлену
йому продукцію.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.
2003 року стягнуто з відповідача на користь позивача
169576,82 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що прийнята апеляційним судом
постанова незаконна, і тому просить її скасувати, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін.
Доповідач -Вовк І.В.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає законодавству, і просить залишити її
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між КСП "XXX"
(правонаступником якого є ТзОВ "XXX") і Держплемзавод "YYY"
(правонаступник якого ВАТ "YYY") було укладено договір від
05.01.1997, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а
відповідач зобов'язався купити комбікорм свиний в кількості 600 тн
за ціною 295 грн. та комбікорм пташиний в кількості 1000 тн за
ціною 349 грн. і оплатити його.
Також, 04.01.1977 року було укладено договір між третьою особою і
позивачем за умовами якого останній поставляє складові згідно
рецепту для виробництва комбікормів та оплачує вартість їх
виробництва, а третя особа зобов'язалась виробити з поставлених
складових комбікорм пташиний в кількості 1000 тн. і свиний в
кількості 600 тн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням
договірних зобов'язань з оплати за передану продукцію.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України
викладених у пунктах 1, 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Судові рішення попередніх інстанцій в даній справі цим вимогам не
відповідають.
Так, вирішуючи спір, суди не з'ясували правову природу спірних
правовідносин, а звідси, який вид договору було укладено між
сторонами, та якими нормами матеріального права регулюються ці
правовідносини.
В порушення вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судами не було
з'ясовано дійсні обставини справи, пов'язані з фактичним
виконанням сторонами взятих на себе договірних зобов'язань, і
зокрема, не перевірено рух матеріальних цінностей та грошових
коштів за первинними документами бухгалтерського обліку сторін, і
не досліджено матеріалів кримінальної справи, у зв'язку з
розслідуванням якої судом зупинялось провадження в даній справі,
та не дано їм правової оцінки.
До того ж, судами не було належним чином перевірено обгрунтування
розрахунків заявлених вимог, і як задовольняючи, так і відмовляючи
в позові суди обох інстанцій не навели розрахунків, з яких вони
виходили, зробивши такі висновки.
При цьому суду слід було мати на увазі, що для роз'яснення питань,
які виникають при вирішенні господарського спору і потребують
спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу
відповідно до ст.41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, до висновків, як про задоволення позову, так і про відмову в
ньому суди обох інстанцій дійшли без з'ясування дійсних
правовідносин сторін, їх прав і обов'язків за договором, а тому ці
висновки не можна вважати обгрунтованими, а судові рішення -
законними.
За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення попередніх
інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 року та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 23.10.2003 року скасувати, і справу № 11/96 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: I. Вовк
П.Гончарук