ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2004 Справа N 8/340(32/42)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Фермерського господарства “Б” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.03.2004 р. та на рішення господарського суду
Дніпропетровської області 24.11.2003 р. у справі за позовом
прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах
держави в особі Українського державного фонду підтримки
селянських (фермерських) господарств в особі Дніпропетровського
відділення Укрдержфонду підтримки селянських (фермерських)
господарств до Фермерського господарства “Б”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2002 р. прокурор Кіровського району м.
Дніпропетровська в інтересах держави в особі Українського
державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств
в особі Дніпропетровського відділення Укрдержфонду підтримки
селянських (фермерських) господарств пред’явив в господарському
суді позов до Фермерського господарства “Б” про стягнення
заборгованості за договором про надання фінансової допомоги
фермерському господарству № 24 від 25.12.1997 р. у розмірі
31643,92 грн., у т.ч. 20912,00 грн. основного боргу, 8218,42
грн. інфляційних та пені 2513,50 грн. пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
24.11.2003 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 17.03.2004 р., було
стягнуто з Фермерського господарства “Б” на користь
Дніпропетровського відділення Укрдержфонду підтримки селянських
(фермерських) господарств 19412,00 грн. боргу, 991,39 грн.
інфляційних, 718,51 грн. пені.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.03.2004 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 24.11.2003 р. і прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом
норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв на період
спірних правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акта планування, договору, а при відсутності таких
вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між
Дніпропетровським відділенням Укрдержфонду підтримки селянських
(фермерських) господарств та Фермерським господарством “Б” було
укладено договір від 25.12.1997 р. на надання фінансової
допомоги фермерському господарству у розмірі 20912 грн. на строк
до 25.12.1998р.
Діючи за приписом п. 1.1 даного договору, платіжними дорученнями
вўд 29.12.1997 р. № 163-164 Дніпропетровське відділення
Укрдержфонду підтримки селянських (фермерських) господарств
перерахувало АК АПБ “У” проценти за кредит та повернуло кредит
за Фермерське господарство “Б”.
За заявою відповідача від 25.12.1998 р. строк повернення
фінансової допомоги було продовжено до 01.12.2000р.
Втім, відповідач у вказаний строк не повернув фінансову
допомогу.
З огляду вищевикладеного, матеріалів справи та вимог
законодавства, яке діяло на час укладення договору, суд прийшов
до підставного висновку про те, що фінансова допомога в розмірі
19412 грн. надавалась фермерському господарству на поворотній
основі, а тому правомірно стягнув з відповідача цей борг, з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення у сумі 991,39 грн., а також пеню в межах строків
позовної давності за період з 18.03.2002р. по 21.05.2002р., в
сумі 718,51 грн.
Разом з тим, з огляду, зокрема, положень постанови Кабінету
Міністрів України від 13.01.1993р. № 19 (діяла на період
виникнення спірних правовідносин), Закону України “Про Державний
бюджет України на 1997 рік” ( 404/97-ВР ) (404/97-ВР)
, суд обґрунтовано
відмовив у стягнення з відповідача 1500 грн. відсотків за
кредит, оскільки вони є безповоротним платежем.
Обґрунтовано з таким вирішенням спору погодився і суд другої
інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку
доказів, то виходячи з припису ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, це виходить за межі
перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фермерського господарства “Б” залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.03.2004 р. та рішення господарського
суду Дніпропетровської області 24.11.2003 р. без змін.