ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.06.2004 Справа N 6/45
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного конструкторсько-технологічного центру "ХХХ" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.04.2004 року у справі №6/45 за позовом Відкритого акціонерного
товариства "YYY" до Державного конструкторсько-технологічного
центру "ХХХ"
про виселення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними
договору від 01.02.1994 року і додаткових угод до нього, договору
№1-1 від 05.02.1996 року і додаткової угоди до нього та договору
№1-2 від 05.02.1996 року, посилаючись на те, що зазначені
договірні документи не відповідають вимогам закону.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив
заявлені вимоги і просив виселити відповідача з орендованих
приміщень у зв'язку з припиненням договору від 01.02.1994 року.
Одночасно позивач подав до суду заяву про відмову від решти
позову.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.02.2004 року позов
задоволено частково, виселено відповідача з орендованих нежилих
приміщень площею 842 кв.м. і 2 849 кв.м. та припинено провадження
у справі за вимогами про визнання недійсними договору №1-1від
Доповідач Вовк І.В.
05.02.1996 року, додаткових угод до нього №1-1/1 від 09.01.1998
року, договору №1-2 від 05.02.1999 року на підставі п.4 ст.80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.04.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом неправильно
застосовано і порушено норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та
провадження у справі припинити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові
рішення відповідають чинному законодавству, і тому просить
залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.1994 року між Державним
конструкторським бюро "ХХХ", правонаступником якого є відповідач,
та Відкритим акціонерним товариством "YYY", правонаступником якого
є позивач, укладено договір оренди нежилих приміщень, згідно умов
якого позивач передав, а відповідач прийняв у безстрокове орендне
користування наступні нежилі приміщення: промислові приміщення
площею 842 кв.м., з яких 434 кв.м. у корпусі №3 і 408 кв.м. у
верстатній лабораторії, канцелярські приміщення площею 2 849
кв.м., з яких 116,7 кв.м. адміністративно-побутових приміщень
корпусу №3 і 2 732 кв.м. в інженерному корпусі №1. Зазначені
приміщення розташовані за адресою м. Київ, вул. Н-ська, 99.
Згідно з листами Мінмашпрому України від XX.02.1994 вих №X2, Фонду
державного майна України від XX.02.1994 року вих.№X6 передача
спірного майна від позивача відповідачу передбачалася в
безстрокову оренду.
Надання позивачем приміщень відповідачу в безстрокову оренду було
однією з вимог плану приватизації Київського державного заводу
"QQQ", що підтверджується планом приватизації, затвердженим Фондом
державного майна України XX.01.1994 року, листами Фонду державного
майна України №X6 від XX.02.1994 року та Міністерства
машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії
України №X2 від XX.02.1994 року.
П.15.1 договору визначена дата початку дії договору-01.01.1994
року, а закінчення - за бажанням орендаря.
09.07.2003 року позивач надіслав попередження про відмову від
договору після перебігу трьохмісячного терміну з дати отримання
даного попередження, і це попередження було отримане відповідачем.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про виселення
відповідача з орендованих приміщень у зв'язку з припиненням дії
зазначеного договору.
Ст. 259 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що коли договір майнового
найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на
невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від
договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі
другу сторону за три місяці
Відповідно до п.5 ст.265 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
наймач зобов'язаний
при припиненні договору найму - повернути майно у тому стані, в
якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у
стані, обумовленому договором.
Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір укладено на
невизначений строк, і на момент звернення позивача до суду з
позовом є припиненим, оскільки про відмову від договору позивач
попередив відповідача за три місяці відповідно до вимог ст. 259 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення орендованих приміщень
в разі припинення договору оренди згідно з вимогами ст.265 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
не виконав.
Право власності на спірні нежилі приміщення належить позивачу.
Все наведене підтверджується наявними в справі матеріалами.
П.2 ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
визначено, що
власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд
апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про
наявність правових підстав для виселення відповідача із спірних
нежилих приміщень та обґрунтовано задовольнив позов.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з
яким погодився і апеляційний господарський суд, про припинення
провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в частині визнання недійсними договору №1-1 від
05.02.1996 року, додаткових угод до нього №1-1/1 від 09.01.1998
року та договору 31-2 від 05.02.1999 року у зв'язку з відмовою
позивача від зазначених позовних вимог.
За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного суду
відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного конструкторсько-технологічного центру
"ХХХ" залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 08.04.2004 року - без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду м. Києва від
26.02.2004 року.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук