Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ЛМКП “Л”

скаргу

на постанову                 Львівського апеляційного

                             господарського суду від 02.03.2004

                             року

у справі за позовом          ЛМКП “Л”

до                           ТОВ фірма “Ф”

про    стягнення 871 грн.

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2003 року, Львівське міське комунальне підприємство “Л” звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ фірма “Ф” 853,55 грн. за надані послуги з опалювання приміщення відповідача в опалювальний сезон 2002 – 2003 років, та 17,45 грн. пені за несвоєчасні розрахунки.

Заявою від 28.08.2003 року позивач змінив правові підстави своїх вимог і просив стягнути спірну суму відповідно до ст. 469 ЦК України (435-15) .

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.10.2003 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову оцінку апеляційним судом обставин справи, помилковість висновків щодо відсутності заборгованості і просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю–доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені позивачем доводи судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що незважаючи на припинення терміну дії договору від 01.12.1998 року № 628 відповідач продовжував користуватись послугами позивача щодо опалення його приміщення, що підтверджується актом від 15.11.2003 року, яким посвідчено початок надання послуг з опалення приміщень в опалювальному сезоні 2002 – 2003 років починаючи з 11.11.2002 року (а.с. 7).

Як у період дії договору № 628 від 01.12.1998 року до 31.12.2002 року, так і після цієї дати позивач продовжував користуватись послугами на раніше визначених умовах, зокрема погодженим додатковою угодою до договору (а.с. 7 дв.) рівнем теплового навантаження і питання щодо зміни цих умов не ставив.

За таких обставин, та враховуючи, що тарифи на послуги позивача регульовані і встановлені відповідно до вимог ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (280/97-ВР) суд першої інстанції правомірно постановив про стягнення заборгованості і підстав для скасування судового рішення з мотивів повної оплати відповідачем послуг за тарифами, що не були чинними у апеляційного суду не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2004 року скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2003 року, - залишити без змін.