ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2004                               Справа N 8/757

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

товариства   з   обмеженою   відповідальністю   "Н"  на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2004 року

у   справі   №   8/757   за   позовом   товариства   з   обмеженою

відповідальністю  "Н"  до   відкритого   акціонерного   товариства

"Акціонерна  страхова  компанія  "Е" в особі Жовківської філії про

стягнення суми, -

                        В С Т А Н О В И В:

У червні 2003 року товариство  з  обмеженою  відповідальністю  "Н"

звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого

акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Е" в  особі

Жовківської  філії  про  стягнення  63237,20  грн.,  що  складають

страхове   відшкодування,   неодержані   доходи   та    інфляційні

нарахування.

Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від  9 вересня 2003 року

позов задоволено  частково.  Стягнуто  з  відповідача  на  користь

позивача 6569,44 грн. страхового відшкодування та судові витрати.

Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  20

січня 2004  року  рішення  місцевого  суду  змінено,  а  в  позові

відмовлено.  Стягнуто  з  позивача  на  користь відповідача судові

витрати.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені  судові

рішення   та  прийняти  нове  рішення,  яким  позов  задовольнити,

посилаючись на порушення  попередніми  судовими  інстанціями  норм

матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення   представників  сторін,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що

касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов  частково,  в сумі 6569,44 грн.,  місцевий суд

виходив з того,  що відповідно до Правил добровільного страхування

наземного  транспорту  та самохідних машин відкритого акціонерного

товариства "Акціонерна страхова компанія "Е",  а  саме  п.  5.1.8,

страхові  виплати  не  проводяться  у випадку здачі застрахованого

транспортного  засобу  в  оренду  без  письмової   згоди   на   те

страховика, яка має зазначатися в договорі страхування або додатку

до нього.

Додаток до договору № 1,  у якому міститься  згода  страховика  на

передачу   транспортних  засобів  до  оренди,  був  підписаний  27

листопада 2002  року.  У  додатку  зазначається,  що  він  набирає

чинності  з  моменту  його  підписання.  Автомобілі  Lanos T 13110

(реєстраційний номер 16599ТА)  та  Lanos  T  13110  (реєстраційний

номер 16591ТА) потрапили в ДТП відповідно 8 листопада 2002 року та

27 листопада 2002 року  о  5:00  ранку,  тобто  до  підписання,  а

автомобіль  Lanos T 13110 (реєстраційний номер 16595ТА) потрапив в

ДТП 28 листопада 2002  року  -  після  підписання  вищезазначеного

додатку.  Таким  чином,  суд  дійшов  висновку,  що позов підлягає

задоволенню  лише  частково  -  в  частині  стягнення   страхового

відшкодування    за    пошкоджений    автомобіль    Lanos   T13110

(реєстраційний номер 16595ТА).

Змінюючи рішення місцевого  суду  та  відмовляючи  в  позові,  суд

апеляційної   інстанції   виходив  з  того,  що  сума,  вказана  в

резолютивній   частині   рішення,   являє   собою   не    страхове

відшкодування,    а    вартість    відновлювального   ремонту   та

матеріального збитку,  завданого позивачеві в результаті  ДТП,  що

сталося  28  листопада 2002 року.  Матеріальний збиток являє собою

вартість відновлювального ремонту з  врахуванням  експлуатаційного

зношення   деталей,   які   підлягають   заміні.   За   договорами

страхування,  укладеними з позивачем,  автотранспортні засоби були

застраховані без врахування зносу.

До того  ж,  позивач  не  виконав  взятих  на  себе  обов'язків та

допустив до керування застрахованим автомобілем іншу особу, яка не

була  ним  заявлена як водій автомобіля,  що страхується,  а також

позивач  не  надав  доказів   стосовно   письмового   повідомлення

страховика про зміну у ризику,  як це передбачено п.  8.3.5 Правил

страхування.

Висновок суду другої інстанції про те,  що страховик  обґрунтовано

відмовив  страхувальнику  у  виплаті  страхового відшкодування,  є

законним,  відповідає фактичним обставинам та  наявним  матеріалам

справи,  нормам  матеріального  і  процесуального права,  а доводи

касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене,  постанова суду другої інстанції зміні  або

скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу   товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Н"

залишити без  задоволення,  а  постанову  Київського  апеляційного

господарського  суду  від  20 січня 2004 року у справі № 8/757 без

змін.