ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2004 Справа N 2-15/13414-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Ходаківської І.П., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ
на постанову від 12.01.2004 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі N 2-15/13414-2003 господарського суду АР Крим
за позовом Дитячого санаторно-оздоровчого центру "Маяк"
до Євпаторійської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
від позивача: Гребьонкін А.Л., дов.
від відповідача: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" звернувся до
господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до
Євпаторійської ОДПІ про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 02.06.2003 N 0000202200/0 про нарахування
пені в розмірі 10542,22 грн. за порушення строків по
експортно-імпортним операціях.
Позов було мотивовано неправомірністю винесення оспорюваного
податкового повідомлення-рішення на підставі Закону України "Про
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки
розрахунки здійснювалися у національній валюті України.
Рішенням від 07.10.2003 господарський суд АР Крим (суддя
Т.В. Дадинська) позов задовольнив, визнавши правомірними вимоги та
доводи позивача.
Постановою від 12.01.2004 Севастопольський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Фенько Т.П. -
головуючого, Градової О.Г., Черткової І.В.) рішення залишив без
змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 27.04.2004 Вищий господарський суд України за
касаційною скаргою відповідача порушив касаційне провадження у
справі.
У касаційній скарзі заявлено вимоги про скасування постанови
суду апеляційної інстанції та відмову у задоволенні позову,
оскільки судами неправомірно було не прийнято до уваги положення
Указу Президента України від 21.01.1998 N 41/98 ( 41/98 ) (41/98)
"Про
запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та
інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження
доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі".
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представника позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
оспорене податкове повідомлення-рішення від 02.06.2003
N 0000202200/0 про нарахування позивачу пені в розмірі
10542,22 грн. за порушення строків розрахунків за
зовнішньоекономічним контрактом від 10.10.2001 N 40/ДМ0442/01/203,
встановлене згідно акту N 51 від 30.05.2003, на підставі ст. 4
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та п. 17 Указу Президента України від
21.01.1998 N 41/98 ( 41/98 ) (41/98)
"Про запровадження режиму жорсткого
обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи
щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання
фінансовій кризі".
Стаття 1 зазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
передбачає, що
виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх
валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі
експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з
моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує
виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної
власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної
ліцензії Національного банку України.
Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2
цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, згідно ст. 4 Закону тягне за собою
стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка
від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої
продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю
України за валютним курсом Національного банку України на день
виникнення заборгованості.
Відповідно до статті 1 Закону про ЗЕД ( 959-12 ) (959-12)
та статті 1
Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
іноземною валютою є
валюта готівкою, грошові знаки, що знаходяться в обігу і є
законним платіжним засобом на території відповідної іноземної
держави. Отже, валюта України для резидентів не є іноземною.
Як встановлено судами, згідно п. 3.4 контракту від 10.10.2001
N 40/ДМ0442/01/203, укладеного між позивачем у справі та ВАТ
"Газпроммедстрах", здійснення розрахунків за цим контрактом було
передбачено в національній валюті України, тому суди дійшли
правильного висновку про неправомірність посилання відповідача на
порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки цей закон
регулює відносини, що виникають між резидентами і нерезидентами
щодо розрахунків виключно в іноземній валюті.
Посилання відповідача на п. 17 Указу Президента України від
21.01.1998 N 41/98 ( 41/98 ) (41/98)
"Про запровадження режиму жорсткого
обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи
щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання
фінансовій кризі", який установлює, що розрахунки у валюті України
за експортно-імпортними операціями здійснюються резидентами
України в порядку, передбаченому для розрахунків у іноземній
валюті Законом України "Про порядок здійснення розрахунків у
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, підлягає відхиленню, оскільки зі
змісту зазначеної норми вбачається, що Указ фактично розширює
сферу дії Закону, що не допускається, оскільки підзаконний акт не
може ні змінювати, ні доповнювати, ні скасовувати Закон.
Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування рішення та постанови у справі та задоволення касаційної
скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 12.01.2004 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі N 2-15/13414-2003 залишити без змін,
а касаційну скаргу без задоволення.