ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 30.06.2004                                       Справа N 34/369

                            м. Київ

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С.  (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П. А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Товариства   з   обмеженою  відповідальністю  "XXX"  на  постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2004

року   у  справі  №  34/369  за  позовом  Товариства  з  обмеженою

відповідальністю "XXX" до Відкритого акціонерного товариства "YYY"

Про стягнення суми,

                       У С Т А Н О В И В:

У жовтні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Дніпропетровської області з позовною  заявою  до  відповідача  про

стягнення  заборгованості в сумі 55085,69 грн.,  яка складається з

вартості заготовки 2000 грн.,  пені за прострочку поставки 2781,20

грн., здійсненої передоплати 6873,55 грн., збитків 5374,.94 грн. і

витрат на юридичні послуги 5374,94 грн.,  посилаючись  на  те,  що

останній   неналежним   чином  виконав  договірні  зобов'язання  з

виготовлення та поставки продукції.

Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від

04.12.2003 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

03.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції  скасовано

та в позові відмовлено.

Доповідач Вовк І.В.

У касаційній   скарзі   позивач   вважає,   що  судом  порушено  і

неправильно  застосовано  норми  матеріального  та  процесуального

права,  і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення

суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну  скаргу  відповідач  вважає,  що  постанова

апеляційного   господарського   суду  відповідає  вимогам  чинного

законодавства,  і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу

без задоволення

Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

та прийняті у ній судові рішення,  суд вважає, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  між позивачем та  відповідачем

було  укладено  договір №63 від 29.05.2003 року,  за умовами якого

відповідач   зобов'язався   виготовити   продукцію   з   матеріалу

замовника, а позивач прийняти та оплатити їх по договірним цінам.

П.3.2 зазначеного  договору  визначає,  що розрахунок за продукцію

здійснюється  шляхом  перерахування  передоплати  в  розмірі   50%

вартості продукції протягом 5 днів після підписання договору.

11.06.2003 року,  23.06.2003  року  між  сторонами  було  укладено

додаткові угоди №№1, 2 до договору №63, відповідно до яких сторони

передбачили збільшення обсягів робіт та збільшення їх вартості.

Пунктом 3 цих угод передбачено,  що загальна сума договору №63 від

29.05.2003 року збільшується  на  суму  додаткових  угод,  в  яких

вказано,   що   вони  є  невід'ємною  частиною  договору  №63  від

29.05.2003 року

Предметом даного  судового  розгляду  є  вимоги  про  стягнення  з

відповідача  заборгованості,  пені,  збитків  і витрат на юридичні

послуги у зв'язку з неналежним виконанням умов договору.

Відповідно до ст.ст.  161,162 ЦК УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          зобов'язання

повинні   виконуватися  належним  чином  і  в  установлений  строк

відповідно до вказівок закону,  договору. Одностороння відмова від

виконання  зобов'язання  і  одностороння  зміна  умов  договору не

допускається.

Судом апеляційної інстанції встановлено,  що позивач  не  здійснив

передоплату  в  повному  обсязі,  як це передбачено договором,  що

підтверджується наявними в справі матеріалами.

Отже, апеляційний  господарський  суд   прийшов   до   правильного

висновку  про  невиконання  позивачем  належним  чином  договірних

зобов'язань,  що вплинуло на належне виконання зобов'язань з  боку

відповідача.

У той  же час,  апеляційний суд обгрунтовано виходив з того,  що з

укладеного сторонами договору у відповідача не  виникають  грошові

зобов'язання,  і  тому дійшов правильного висновку про відсутність

правових підстав для задоволення заявленого позову  про  стягнення

вартості матеріалу та здійсненої суми предоплати.

Разом з   цим,  апеляційний  суд  дав  правильну  юридичну  оцінку

обставинам,  пов'язаним з вимогами про стягнення збитків і  витрат

на  юридичні  послуги,  та обгрунтовано відмовив у задоволенні цих

вимог.

Таким чином,  висновок апеляційного суду  про  скасування  рішення

суду  першої  інстанції  та  відмову  в  позові  відповідає  повно

встановленим обставинам справи і вимогам законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин,  прийнята у справі постанова апеляційного  суду

відповідає  матеріалам  справи  та вимогам закону,  і тому її слід

залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного  та  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"

залишити   без   задоволення,   а   постанову   Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 03.03.2004 року - без змін.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П.Гончарук