Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого (доповідача),

суддів

за участю повноважних представників

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому

засіданні

касаційну скаргу ВАТ "З"

на постанову від 13 січня 2004 року

Запорізького апеляційного

господарського суду

у справі № 2/1/1655

за позовом Державного підприємства "ЕР"

до ВАТ "З"

про відновлення пропущеного строку для

пред'явлення наказу до виконання і

видачі дублікату наказу суду,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11 жовтня 2002 року задоволений позов Державного підприємства "ЕР" і стягнено з відповідача 56011680, 81 грн. заборгованості та судові витрати, з розстрочкою виконання рішення суду строком до 01.11.2007 року. На виконання рішення суду видані відповідні накази.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2003 року задоволено заяву Державного підприємства "ЕР", з якою він звернувся до суду, про поновлення пропущеного ним строку пред'явлення до виконання наказу суду. Виданий стягувачеві дублікат наказу від 21 жовтня 2002 року.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13 січня 2004 року ухвали суду залишені без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 116 ГПК України (1798-12) передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Стаття 119 ГПК України (1798-12) передбачає, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 21 жовтня 2002 року до виконання, Державне підприємство "ЕР" причиною пропуску цього строку зазначило неотримання ним вказаного наказу.

Згідно ст. 120 ГПК України (1798-12) , у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані, при втраті наказу стягувачем, довідка стягувача, підписана керівником чи заступником та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, наказ від 21 жовтня 2002 року, на виконання рішення суду, позивачем отриманий не був, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 27.08.2003 року за підписом керівника підприємства та головного бухгалтера про неотримання ним наказів господарського суду, виданих на виконання рішення суду від 11 жовтня 2002 року, в період з 11.10.2002 року до часу розгляду його заяви у даній справі та не пред'явлення позивачем вказаних наказів до виконання. Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційний господарський суд зробив правильний висновок про те, що наказ суду від 21 жовтня 2002 року не був отриманий стягувачем та не пред'являвся до виконання.

Суд апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясував та перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку всім доказам та прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13 січня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "З" - без задоволення.