ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 20-3/221
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши
касаційне подання H-ського міжрайонного прокурора та касаційну
скаргу H-ського міськрайонного центру
зайнятості
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 року
у справі № 20-3/221
за позовом H-ського міжрайонного прокурора в інтересах
держави в особі H-ського міськрайонного
центру зайнятості
до ЗАТ "XXX"
про стягнення 13310,76 грн.
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дов. від 31.12.2003р. № 1121\1,
від відповідача Б.Б.Б. дов. від 12.01.2004р. № 3
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.07.2003 року (суддя Гоголь Ю.М.) позовні вимоги задоволено,
стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі
13310,76 грн. на підставі ст.ст. 35. 38 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та п. 9.1 Порядку вирахування та сплати
внесків ( z0030-01 ) (z0030-01)
, затверджений наказом Міністерства праці і
соціальної політики № 339 від 18.12.2000 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано,
в позові відмовлено. Апеляційний суд, в обгрунтування постанови
посилається на те, що відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст 2 Закон
України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків
перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181
від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) - далі по тексту
- Закон, органами уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні
виконавці в межах їх компетенції.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, H-ський
міжрайонний прокурор вніс касаційне подання, а H-ський
міськрайонний центр зайнятості подав касаційну скаргу до Вищого
господарського суду України в яких вони просять залишити в силі
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.07.2003 року, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 року у справі № 20-3\221
скасувати, посилаючись на невірне застосування апеляційним судом
норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 2, 3, 14 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та ст.ст. 2, 11 Закону
України "Про державну податкову службу" ( 2535-12 ) (2535-12)
і ст.ст. 3, 8
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційне подання H-ського міжрайонного прокурора та касаційна
скаргу H-ського міськрайонного центру зайнятості підлягають
залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій,
відповідач зареєстрований в H-ському міському районному центрі
зайнятості як платник внесків на обов'язкове соціальне страхування
на випадок безробіття, а з 2001 року знаходиться на обліку як
платник фіксованого сільськогосподарського податку.
З матеріалів справи видно, що станом на 01.10.2001 року відповідач
має прострочену заборгованість (недоїмку) по внескам до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування (дала по
тексту - Фонд) в сумі 13310,76 грн., що підтверджується
розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових
внесків у Фонд на випадок безробіття за ІІІ квартал 2001 року.
Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок"
( 320-14 ) (320-14)
(не передбачає перевід коштів від сплати внесків на
соціальне страхування на випадок безробіття.
Відповідно до норм чинного законодавства, у разі несвоєчасної
сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму
донараховану контролюючим органом внесків, штраф і пеню.
Згідно п.п. 2.1.3 ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органи фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування по
відношенню до внесків в цей фонд, контролюючими органами в межах
компетенції визначеної чинним законодавством.
Апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову вірно зазначив,
що у відповідності з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
органами уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового
боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці в
межах їх компетенції, а тому внески до фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування, в розумінні зазначеного
закону, мають статус податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
забороняється будь -
яка поступка податкового зобов'язання або податкового боргу
платника податків третім особам, а також поступка контролюючому
органу права вимоги податкового боргу платника податків іншим
особам.
Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку, що органи фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування є контролюючими органами і мають право
перевіряти своєчасність, повноту нарахування та сплати відповідних
внесків, а тому згідно норм чинного законодавства зазначені органи
не мають повноважень здійснювати заходи з погашення податкового
боргу.
Крім того, відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган, який не є податковим органом,
після узгодження суми податкового зобов'язання з платником
податків, направляє документи, розрахунки у відповідний податковий
орган, і той вже направляє податкову вимогу - повідомлення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції надав оцінку фактичним
обставинам у справі та запереченням сторін, а його висновки
відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 року якою було скасовано
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.07.2003 року у справі № 20-3\221 є такою, що відповідає
фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому підстав для її
скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання H-ського міжрайонного прокурора та касаційну
скаргу H-ського міськрайонного центру зайнятості залишити без
задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 року залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Яценко О.В.