ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 20-3/221
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Грека Б.М.,
Суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши касаційне подання Джанкойського міжрайонного
прокурора та касаційну скаргу Джанкойського міськрайонного центру
зайнятості
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 24.03.2004 року
у справі N 20-3/221
за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах
держави в особі Джанкойського міськрайонного центру зайнятості
до ЗАТ "Паллада"
про стягнення 13310,76 грн.
За участю представників сторін
від позивача Прасолова І.В. дов. від 31.12.2003 р. N 1121/1,
від відповідача Гончаров Ю.О. дов. від 12.01.2004 р. N 3
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.07.2003 року (суддя Гоголь Ю.М.) позовні вимоги задоволено,
стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі
13310,76 грн. на підставі ст.ст. 35. 38 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та п. 9.1 Порядку вирахування та сплати
внесків, затверджений наказом Міністерства праці і соціальної
політики N 339 ( z0030-01 ) (z0030-01)
від 18.12.2000 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано, в позові відмовлено. Апеляційний суд, в обгрунтування
постанови посилається на те, що відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3
ст. 2 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платниками
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) -
далі по тексту - Закон, органами уповноваженими здійснювати заходи
з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також
державні виконавці в межах їх компетенції.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Джанкойський
міжрайонний прокурор вніс касаційне подання, а Джанкойський
міськрайонний центр зайнятості подав касаційну скаргу до Вищого
господарського суду України в яких вони просять залишити в силі
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.07.2003 року, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 року у справі N 20-3/221
скасувати, посилаючись на невірне застосування апеляційним судом
норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 2, 3, 14 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та ст.ст. 2, 11 Закону
України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
і ст.ст. 3, 8
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Заслухавши суддю-доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційне подання Джанкойського міжрайонного прокурора та
касаційна скаргу Джанкойського міськрайонного центру зайнятості
підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх судових
інстанцій, відповідач зареєстрований в Джанкойському міському
районному центрі зайнятості як платник внесків на обов'язкове
соціальне страхування на випадок безробіття, а з 2001 року
знаходиться на обліку як платник фіксованого
сільськогосподарського податку.
З матеріалів справи видно, що станом на 01.10.2001 року
відповідач має прострочену заборгованість (недоїмку) по внескам до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
(дала по тексту - Фонд) в сумі 13310,76 грн., що підтверджується
розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових
внесків у Фонд на випадок безробіття за III квартал 2001 року.
Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок"
( 320-14 ) (320-14)
не передбачає перевід коштів від сплати внесків на
соціальне страхування на випадок безробіття.
Відповідно до норм чинного законодавства, у разі несвоєчасної
сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму
донараховану контролюючим органом внесків, штраф і пеню.
Згідно п.п. 2.1.3 ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органи фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування по
відношенню до внесків в цей фонд, контролюючими органами в межах
компетенції визначеної чинним законодавством.
Апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову вірно
зазначив, що у відповідності з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, органами уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також
державні виконавці в межах їх компетенції, а тому внески до фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування, в
розумінні зазначеного закону, мають статус податкового
зобов'язання.
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
забороняється
будь-яка поступка податкового зобов'язання або податкового боргу
платника податків третім особам, а також поступка контролюючому
органу права вимоги податкового боргу платника податків іншим
особам.
Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов
вірного висновку, що органи фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування є контролюючими органами і мають право
перевіряти своєчасність, повноту нарахування та сплати відповідних
внесків, а тому згідно норм чинного законодавства зазначені органи
не мають повноважень здійснювати заходи з погашення податкового
боргу.
Крім того, відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган, який не є податковим органом,
після узгодження суми податкового зобов'язання з платником
податків, направляє документи, розрахунки у відповідний податковий
орган, і той вже направляє податкову вимогу - повідомлення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції надав оцінку фактичним
обставинам у справі та запереченням сторін, а його висновки
відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 року якою було скасовано
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.07.2003 року у справі N 20-3/221 є такою, що відповідає
фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому підстав для її
скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Джанкойського міжрайонного прокурора та
касаційну скаргу Джанкойського міськрайонного центру зайнятості
залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.03.2004 року залишити без змін.