ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 2-23/2735-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Сімферополі
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 18.03.2004
року
у справі № 2-23/2735-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Підприємства “Спецмонтажавтоматика”
до Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі
про внесення змін в картку особового рахунку
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Підприємство “Спецмонтажавтоматика”
звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про
зобов’язання відповідача внести зміни в картку особового рахунку
позивача – врахувати суму переплати підприємством єдиного
податку в розмірі 2776,97 грн., виключити відомості про
наявність у позивача заборгованості в сумі 5650,03 грн.,
зарахувати суму переплати 2779,97 грн. в рахунок майбутніх
платежів позивача. В порядку статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач збільшив
позовні вимоги та просив визнати недійсними і скасувати
податкові вимоги державної податкової інспекції у м. Сімферополі
від 07.11.2001 року № 1/325 на суму 1690,00 грн., другу
податкову вимогу від 22.12.2001 року № 2/1108 на суму 1584,66
грн., першу податкову вимогу від 10.02.2003 року № 1/314 на суму
3406,76 грн. Зобов’язати державну податкову інспекцію у
м. Сімферополі внести відповідні зміни в особовий рахунок
платника податку - підприємства “Спецмонтажавтоматика”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20-29.01.2004 року (суддя Іщенко Г.М.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 18.03.2004 року (судді: Шевченко Н.Н. - головуючий, Волков
К.В., Черткова І.В.), позов задоволено частково. Визнано першу
податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
від 07.11.2001 року № 1/325 на суму 1690,00 грн., другу
податкову вимогу від 22.12.2001 року № 2/1108 на суму 1584,66
грн., першу податкову вимогу від 10.02.2003 року № 1/314 на суму
3406,76 грн. недійсними. Зобов’язано Державну податкову
інспекцію у м. Сімферополі внести зміни в картку особового
рахунку підприємства “Спецмонтажавтоматика”, виключивши з неї
заборгованість з єдиного податку в сумі 5650,03 грн. згідно
платіжного доручення № 164 від 19.06.2001 року. Зобов’язано
Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі зарахувати 2776,97
грн., сплачених по платіжному дорученню від 15.06.2001 року
№ 157 в рахунок погашення єдиного податку наступних податкових
періодів підприємства “Спецмонтажавтоматика”. Стягнуто з
відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в
сумі 85,00 грн. і витрати по сплаті за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В іншій частині
провадження по справі припинено. Повернуто позивачу з державного
бюджету зайво сплачене державне мито в розмірі 85 грн. по
платіжному дорученню від 25.11.2003 року № 492.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: позивач не є
боржником перед бюджетом, в зв’язку з чим, до нього не можуть
застосовуватись міри по погашенню податкового боргу. Крім того,
судами встановлено, що в зв’язку з процедурою ліквідації Банку
“Україна” в процесі банкрутства та зупиненням банківських
операцій, списана сума не була адресована за призначенням.
В частині позовних вимог, щодо скасування зазначених податкових
вимог господарський суд провадження по справі припинив, виходячи
з того, що такий спір не підвідомчий господарському суду,
відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна податкова
інспекція у м. Сімферополі звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 18.03.2004 року, в якій
просить рішення та постанову у даній справі скасувати, в частині
позовних вимог про визнання недійсними податкових вимог та
зобов’язання відповідача внести зміни в картку особового рахунку
позивача на загальну суму 8427 грн. відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами
норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
статті 9, 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, статті 55
Закону України “Про банки та банківську діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
,
пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній
справі є внесення змін в картку особового рахунку позивача –
врахувати суму переплати підприємством єдиного податку в розмірі
2776,97 грн., виключити відомості про наявність у позивача
заборгованості в сумі 5650,03 грн., зарахувати суму переплати
2779,97 грн. в рахунок майбутніх платежів, а також, визнання
недійсними і скасування податкових вимог державної податкової
інспекції у м. Сімферополі: першої податкової вимоги від
07.11.2001 року № 1/325, щодо визначення суми податкового боргу
станом на 01.11.2001 року за узгодженим податковим зобов’язанням
(єдиний податок) у розмірі 1690,00 грн.; другої податкової
вимоги від 22.12.2001 року № 2/1108, щодо визначення суми
податкового боргу станом на 20.12.2001 року за узгодженим
податковим зобов’язанням (єдиний податок) у розмірі 1584,66
грн.; першої податкової вимоги від 10.02.2003 року № 1/314 щодо
визначення суми податкового боргу станом на 10.02.2003 року за
узгодженим податковим зобов’язанням (єдиний податок) у розмірі
3406,76 грн. Зобов’язати державну податкову інспекцію у
м. Сімферополі внести відповідні зміни в особовий рахунок
платника податку - підприємство “Спецмонтажавтоматика”.
Ухвалюючи судові рішення господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку, що у позивача на підставі платіжних
доручень виникла переплата з єдиного податку за період з
01.01.2001 року по 01.09.2003 року у сумі 2776,97 грн., проте
вказаний висновок зроблений судами за відсутністю в матеріалах
справи платіжних доручень за період з 01.01.2001 року по
01.09.2003 року та належним чином оформлених документів щодо
визначення розміру податкових зобов’язань з єдиного податку за
2001,2002,2003 роки. Надані до матеріалів справи платіжні
доручення від 15.06.2001 року № 157 та від 19.06.2001 року № 164
на підтвердження переплати повинні були бути дослідженні у
сукупності з вказаними документами, оскільки позовні вимоги
стосуються переплати, яка виникла за весь період з 01.01.2001
року по 01.09.2003 року, з урахуванням обставин пов’язаних з
процедурою ліквідації банка “Україна”.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
вказані обставини також не були враховані й при визнанні
недійсними оспорюваних податкових вимог.
Так, поза увагою судів залишилось з’ясування питання щодо
наявності звязку між сумою визначеного податкового боргу та
доводами позивача, щодо наявності переплати за вказаний період.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що висновки,
господарських судів зроблені без всебічного, повного і
об’єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи
в їх сукупності та суперечать матеріалами справи, що є
порушенням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також, слід зазначити, що судами не надано оцінки акту звірки
розрахунків з бюджетом № 2822 станом на 30.07.2003 року, та
відомостям, що в ньому містяться.
Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо
в місці їх знаходження. Вимоги зазначеної статті Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами не враховано.
Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у господарських судах здійснюється на
засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень в частині
задоволення позовних вимог та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню в частині
задоволення позовних вимог, а справа – направленню на новий
розгляд в частині задоволення позовних вимог до господарського
суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Разом з тим, господарський суд першої інстанції правомірно в
порядку пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження
у справі в частині вимоги, щодо скасування податкових вимог
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 07.11.2001
року № 1/325 на суму 1690,00 грн., другої податкової вимоги від
22.12.2001 року № 2/1108 на суму 1584,66 грн., першої податкової
вимоги від 10.02.2003 року № 1/314 на суму 3406,76 грн.,
оскільки спір в цій частині непідвідомчий господарським судам
України (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
20-29.01.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 18.03.2004 року у справі
№ 2-23/2735-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим
в частині визнання першої податкової вимоги державної податкової
інспекції у м. Сімферополі від 07.11.2001 року № 1/325 на суму
1690,00 грн., другої податкової вимоги від 22.12.2001 року
№ 2/1108 на суму 1584,66 грн., першої податкової вимоги від
10.02.2003 року № 1/314 на суму 3406,76 грн. недійсними;
зобов’язання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
внести зміни в картку особового рахунку підприємства
“Спецмонтажавтоматика”, виключивши з неї заборгованість з
єдиного податку в сумі 5650,03 грн. згідно платіжного доручення
№ 164 від 19.06.2001 року; зобов’язання Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі зарахувати 2776,97 грн., сплачених по
платіжному дорученню від 15.06.2001 року № 157 в рахунок
погашення єдиного податку наступних податкових періодів
підприємства “Спецмонтажавтоматика” скасувати.
Справу в зазначеній частині передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
В інший частині рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 20-29.01.2004 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
18.03.2004 року у справі № 2-23/2735-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
задовольнити частково.