ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 2-23/15432-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Сімферопольської міжрайонної державної
судовому засіданні податкової інспекції в Автономній
касаційну скаргу Республіці Крим
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004
року
у справі № 2-23/15432-2003 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Гвардійського споживчого товариства
до Сімферопольської міжрайонної державної
податкової інспекції в Автономній
Республіці Крим
про внесення змін в картку особового рахунку
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Гвардійське споживче товариство звернулось до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в
Автономній Республіці Крим про спонукання відповідача внести
зміни в картку особового рахунку позивача, виключивши з неї
заборгованість бюджету по податку на додану вартість на суму
16200 грн. та нараховану пеню в сумі 3753,24 грн., по земельному
податку в сумі 986,52 грн. та нараховану пеню в сумі 115,42
грн., по комунальному податку в сумі 358,70 грн. та нараховану
пеню в сумі 38,07 грн., збору на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства в сумі 804,97 грн. та нараховану пеню в
сумі 107,81 грн. як безпідставно нараховану та внесену в картку
споживчого товариства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при перерахуванні ним у 2001
році податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини
акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” (далі
- банк “Україна") до відповідних, бюджетів не надійшла сума,
зокрема, 16200 грн. податку на додану вартість, 986,52
земельного податку, 358,70 грн. комунального податку та 804,97
грн. збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідач не відобразив вказані суми як сплачені в облікових
картках платника податків та надіслав податкові вимоги, в яких
повідомив, що все майно Гвардійського споживчого товариства
знаходиться у податковій заставі. На обґрунтування позовних
вимог позивач посилався на те, що Сімферопольською міжрайонною
державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим
порушено вимоги підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та
Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 зазначеного Закону
( 2346-14 ) (2346-14)
встановлена відповідальність банку за порушення
порядку своєчасного та повного внесення обов'язкових платежів до
бюджетів, але при цьому платник податків не звільняється від
обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання
(податкового боргу). Відповідач вказував, що відображення в
облікових картках платника податків сум податків як сплачених
можливе лише за умови фактичного отримання бюджетами цих сум.
Рішенням від 10.11.–16.12.2003 року господарського суду
Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.), залишеним без
змін постановою Севастопольського апеляційного господарського
суду від 03.03.2004 року (судді: Фенько Т.П. - головуючий,
Волков К.В., Голік В.С.), позов задоволено. Зобов’язано
Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію в
Автономній Республіці Крим внести зміни в картку особового
рахунку Гвардійського споживчого товариства, виключивши з неї
заборгованість: по податку на додану вартість на суму 16200грн.,
згідно платіжних доручень № 993 від 27.06.2001 року, № 897 від
14.06.2001 року, № 979 від 27.06.2001 року, № 1070 від
13.07.2001 року та нараховану пеню в сумі 3753,24 грн.; по
земельному податку в сумі 986,52 грн., згідно платіжного
доручення № 895 від 14.06.2001 року та пеню в сумі 115,42 грн.;
по комунальному податку в сумі 358,70 грн., згідно платіжного
доручення № 896 від 14.06.2001 року та пеню в сумі 38,07 грн.;
по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в
сумі 804,97 грн., згідно платіжного доручення № 894 від
14.06.2001 року та нараховану пеню в сумі 107,81 грн. Стягнуто з
Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в
Автономній Республіці Крим витрати по сплаті держмита в сумі 85
грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в сумі 118грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: позивач не є
боржником перед бюджетом, в зв’язку з чим, до нього не можуть
застосовуватись міри по погашенню податкового боргу. Крім того,
судами встановлено, що в зв’язку з процедурою ліквідації Банку
“Україна” в процесі банкрутства та зупиненням банківських
операцій, списана сума не була адресована по призначенню та
рахується на транзитному рахунку банку.
Вмотивувавши рішення посиланням на положення підпункту 16.5.1
пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, суд визнав доведеним факт
перерахування позивачем зазначених у позовній заяві податків і
зборів.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Сімферопольська
міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці
Крим звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 року, в якій просить
постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у
позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, а саме: пункту 3 статті 9 Закону України
“Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, статті 55 Закону
України “Про банки та банківську діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
, статті
24 Закону України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
,
пункту 7.5, пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та статей 4, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, відповідач посилається на те, що сума податкового
зобов’язання (податкового боргу) являється сплаченою після
перерахування до бюджету, а не з моменту надання до банку
відповідного платіжного доручення. Норма пункту 16.5 статті 16
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
не звільняє платника податків від обов’язку
сплачувати основну суму податкового зобов’язання або податкового
боргу, а податковий орган - від стягнення такого податкового
боргу.
Гвардійське споживче товариство відзив на касаційну скаргу не
надало.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Судами встановлено, що у 2001 року за платіжними дорученнями
№ 993 від 27.06.2001 року, № 897 від 14.06.2001 року, № 979 від
27.06.2001 року, № 1070 від 13.07.2001 року, № 895 від
14.06.2001 року, № 896 від 14.06.2001 року, № 894 від 14.06.2001
року Гвардійського споживчого товариства з його банківського
рахунку перераховано податків і зборів на загальну суму 18350,19
грн. Переказ грошей не було завершено і вказана сума не надійшла
за призначенням до відповідних бюджетів через те, що стосовно
обслуговуючого позивача банку “Україна” застосовано ліквідаційну
процедуру. До вказаних правовідносин судами застосовано підпункт
16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(у редакції, що була
чинною на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно
до якого за порушення строків зарахування податків, зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових
фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк
сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати,
у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору
(обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність,
встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та
повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до
бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник
податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від
відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких
платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи
нараховану пеню або штрафні санкції.
Посилаючись на зазначені норми законодавства, суд першої
інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов
висновку про те, що свої податкові зобов'язання Гвардійське
споживче товариство виконало, та задовольнив позовні вимоги.
Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що
надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової
служби з використанням автоматизованої інформаційної системи,
засобами якої забезпечується автоматизоване виконання всіх
операцій, у тому числі ведення особових рахунків платників
податків (пункт 1.8 Інструкції про порядок ведення органами
державної податкової служби оперативного обліку податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних
цільових фондів ( z0887-01 ) (z0887-01)
у редакції наказу Державної
податкової адміністрації України від 03.09.2001 року № 342,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.10.2001
року за № 887/6078). Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 розділу 3
зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум
платежўв до бюджету органами державної податкової служби на
кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним
платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись
такими платниками. У картках особових рахунків відображаються
умови справляння платежу та дані про платника податків, у тому
числі терміни подання розрахунків та терміни сплати; інформація
про податкові зобов'язання, нараховані за результатами
документальних перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом
(суми нарахованого та сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми
податкового боргу та надміру сплачені) та інше.
Згідно з підпунктом 10.1 зазначеної Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
в
особових рахунках платника податків щомісяця підводяться
підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом
(надміру сплачені та суми податкового боргу). На підставі
облікових даних карток особових рахунків платника податків в
автоматичному режимі формуються податкові вимоги (пункт 13.1
розділу 13 Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
), тобто письмові вимоги
податкового органу до платника податків погасити суму
податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток особових
рахунків формується довідка про наявність у платника податків
перед бюджетом суми податкового боргу при необхідності надання
такої довідки за заявою платника (пункт 13.2 розділу 13
Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
).
Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про
наявність у платника податків матеріально-правового інтересу у
тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали
фактичний стан платежів до бюджету.
З урахуванням того, що господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій у прийнятті судових рішень забезпечено
дотримання вимог статей Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об’єктивного
дослідження усіх фактичних обставин справи та надано належну
юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам доводи
відповідача, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними і
спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, рішення та постанова у даній справі є
такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального
права, підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.11.– 16.12.2003 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 03.03.2004 року у справі
№ 2-23/15432-2003 господарського суду Автономної Республіки Крим
залишити без змін, а касаційну скаргу Сімферопольської
міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній
Республіці Крим - без задоволення.