ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 19/185
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу малого приватного підприємства “К”
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.08.2003
у справі № 19/185 господарського суду Луганської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СІБ”
до малого приватного підприємства “К”
про стягнення 28300,42 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського сулу Луганської області від
29.05.2003року у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим що
сторони не досягли згоди щодо кількості, строку і асортименту
поставленого товару. Договір № 297р від 01.05.2001року визнано
неукладеним. оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних
умов.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
19.08.2003 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “СІБ” на рішення господарського суду Луганської
області від 29.05.2003року у справі № 19/185 задоволено, рішення
господарського суду Луганської області вад 29.05.2003року у
справі № 19/185 скасовано. Позовні вимоги товариства з обмеженою
відповідальністю “СІБ”, м Київ про зобов'язання відповідача -
мале приватне підприємство “К”, м. Сєвєродонецьк повернути
зворотню тару в натурі задоволено. Зобов'язано відповідача -
мале приватне підприємство “К” м. Сєвєродонецьк в строк до
01.10.2003 року повернути товариству з обмеженою
відповідальністю “СІБ” м. Київ тару в натурі у кількості -
пляшку 0.5л “Рогань” – 912 шт. пляшку 0.33л (фігурна) – 116596
шт. Стягнуто з малого приватного підприємства “К”
м. Сєвєродонецьк 283,00 грн. державного мита по справі, 118,00
грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, 142,00 грн. держмита.
Згідно з частиною 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Заслухавши представника позивача, перевіривши повноту
встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки
в рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного суду, судова колегія Вищого господарського суду
України встановила наступне.
Між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю “СІБ”
м. Київ, і відповідачем, малим приватним підприємством “К”, було
укладено договір № 297р від 01.05.2001 на поставку пива,
безалкогольних та слабоалкогольних напоїв.
За умовами договору позивачем у період з 01.05.2001 року до
31.12.2001 року здійснювалися поставки малому приватному
підприємству “К” продукції у зворотній тарі, про що свідчать
товарно-транспортні накладні, підписані позивачем та
відповідачем.
У відповідності до п. 6.3 договору відповідач зобов'язаний
повернути зворотну тару протягом 15 днів з моменту отримання
товару.
Відповідач стверджує, що заборгованості у нього по зворотній
тарі перед позивачем немає, посилаючись на прибуткові накладні
та реєстр руху тари між МПП “К” та ТОВ “СІБ”
Акт звірки про рух тари та стан розрахунків по товару і тарі,
передбачений п. 9.1 договору, не проведено з вини відповідача,
оскільки умовами договору передбачено, що відповідач направляє
до позивача свого представника. У випадку, коли не дотримані ці
вимоги, всі суперечки вирішуються за відомостями постачальника
(за договором) на підставі його даних за останні 12 місяців.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Договором № 297р передбачена кількість продукції; ціна і строки
поставки, що є істотними умовами договору і відповідає вимогам
статті 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачеві пиво,
безалкогольні напої у зворотній тарі, яку відповідач мав
повернути протягом 15 днів з моменту отримання товару.
Після звільнення від продукції товарів усі види засобів упаковки
багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню,
якщо інше не передбачено Правилами застосування обігу і
повернення цих засобів або договором (п. 3 Правил).
Договором № 297р від 01.05.2001 відповідач у справі не
звільнений від обов’язку повернення засобів упаковки
багаторазового використання. Згідно з п. 6.3 договору тара
підлягає обов’язковому поверненню постачальнику.
Матеріали справи не містять доказів того, що мале приватне
підприємство “К” повернуло товариству з обмеженою
відповідальністю “СІБ” зворотну тару, чим порушило умови п. 6.3
договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог.
З огляду на викладене вище прийняті в даній справі рішення і
постанова відповідають чинному законодавству України і фактичним
обставинам справи, тому підстав для їх зміни або скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу малого приватного підприємства “К” залишити
без задоволення.
2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.08.2003 зі справи № 19/185 залишити без змін.