ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 15/244
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого-судді
Суддів:
Розглянувши ДП “ПМК”
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “З”
на рішення Господарського суду Запорізької області від
26.08.03
та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 30.10.03
у справі № 15/244
за позовом ДП “ПМК”
Закритого акціонерного товариства “З”
до Міського комунального підприємства “УКБ”,
м. Запоріжжя
про Стягнення 185354,01 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.03 зі
справи № 15/244 у задоволенні позовних вимог Дочірнього
підприємства “Пересувна механізована колона – 21” ЗАТ „З” (далі
– “Позивач”) до Міського комунального підприємства “УКБ” (далі –
“Відповідач”) відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що за умовами спірного договору
підряду зобов’язання Відповідача щодо сплати виконаних підрядних
робіт не передбачені, у зв’язку з чим позовні вимоги заявлені
необґрунтовано.
Постановою від 30.10.03 Запорізький апеляційний господарський
суд апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення зі
справи № 15/244 залишено без змін на підставі того, що сторонами
спірного договору не було досягнуто згоди за усіма істотними
умовами, а отже, спірний договір є неукладеним; оскільки в
основу договору уступки права вимоги до боржників від 15.04.03
покладено умови спірного договору, який апеляційною інстанцією
визнано неукладеним, що тягне за собою недійсність вимоги,
переданої Позивачу за договором уступки права вимоги від
15.04.03, а отже неправомірність вимог Позивача як “Набувача” за
договором уступки права вимоги.
Не погоджуючись з Постановою Запорізького апеляційного
господарського суду Позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Запорізької області від 26.08.03 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.10.03 зі справи № 15/244 повністю скасувати і прийняти нове
рішення, яким стягнути з Відповідача заборгованість в сумі
185354,01 грн.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх
встановлення і правильності юридичної оцінки судом першої та
апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього в
засіданні представника позивача, колегія суддів дійшла висновку,
що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню,
а оскаржувані рішення та постанова – скасуванню в наслідок того,
що судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог
статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не з’ясовано повно й всебічно
обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, що
призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 353 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
За договором
підряду на капітальне будівництво організація-підрядник
зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати
організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до
затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений
строк, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельну
площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну
документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва,
прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Таким
чином, відповідно до законодавства сторонами в договорі на
виконання будівельних робіт є замовник та підрядник.
В ході судового розгляду справи судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що 05.01.00 між Управлінням служби
безпеки України в Запорізькій області („Інвестор”), Державним
комунальним підприємством „УКС Запорізького міськвиконкому”
(„Замовник-Забудовник”) та ПП “Н” („Підрядник”) укладено угоду
про фінансування та виконання робіт із будівництва технічної
будівлі по вул. Гоголя мереж теплопостачання (далі – “Договір”).
Згідно з умовами Договору Замовник-Забудовник доручає, а
Підрядник в межах договірної ціни приймає на себе зобов'язання з
власних матеріалів виконати роботи по закінченню будівництва
технічної будівлі. Зобов'язання про проведення робіт з
інжинірингу, технічному нагляду за якістю виконання робіт на
об'єкті, згідно з умовами Договору, покладається на
Замовника-Забудовника, а фінансування робіт по закінченню
будівництва технічної будівлі – на Інвестора.
Таким чином, обов'язок, який відповідно до ст. 353 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
за договором капітального будівництва покладається
на замовника, зокрема, забезпечення фінансування будівництва
об’єкта, відповідно до умов Договору покладено на іншу сторону –
Інвестора, що, враховуючи положення статті 4 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, не суперечить вимогам чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного
виконання договірних зобов'язань в частині оплати будівництва
позов подано до Інвестора (Управлінням служби безпеки України в
Запорізькій області). Проте ухвалою господарського суду
Запорізької області від 27.06.03 відповідачем у справі визнано
Замовника-Забудовника (Управлінням служби безпеки України в
Запорізькій області).
Згідно зі статтею 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
має право до прийняття рішення залучити до участі у справі
іншого відповідача лише за наявністю на те достатніх підстав.
Заміну відповідача у справі здійснено на тій підставі, що “УСБ
України в Запорізькій області, прийнявши на себе за договором
№ 1/2000 від 05.01.00 зобов'язання з фінансування будівництва та
оплати виконаних робіт виступає в названому договорі як третя
особа. Відповідно до частини 2 статті 164 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідальність за невиконання, або неналежне виконання
зобов'язання за договором третьою особою несе сторона договору,
з якого виникло зобов'язання. Оскільки відповідно до ст. 353 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
суб'єктами правовідносин за договором підряду є
замовник та підрядник, то за договором № 1/2000 від 05.01.00
стороною, яка відповідає за зобов'язаннями перед замовником (ДП
ПМК № 21) є підрядник – УКБ”.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією, оскільки як
Замовник-Забудовник, так і Інвестор є сторонами Договору, тобто
2інвестор відносно Замовника-Забудовника та Підрядника виступає
не третьою особою, а третьою стороною Зобов'язання.
Таким чином, через безпідставне застосування статті 164 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
судом першої інстанції в порушення статті 24 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
здійснено заміну належного відповідача у
справі неналежним.
Колегія суддів також вважає необгрунтованим позицію Запорізького
апеляційного господарського суду згідно якої Договір визнано
неукладеним внаслідок відсутності в матеріалах справи
проектно-кошторисної документацій.
Відповідно до чинного законодавства істотними умовами договору
підряду є предмет, ціна та строк виконання робіт, які
передбачені відповідними розділами Договору: “Предмет договору”,
“Ціна предмету договору”, “Строк дії договору”. Як встановлено
судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з умовами
Договору Інвестор зобов’язувався забезпечити якісною
проектно-кошторисною документацією Замовника-Забудовника та
Підрядника, а Підрядник зобов’язувався виконувати роботи
відповідно до проектно-кошторисної документації, будівельних
норм та правил, прийнятих строків виконання робіт (п. п. 2.3.1,
2.5.1 Договору). Отже, відповідно до умов Договору зміст
проектно-кошторисної документації не є умовою Договору, яка
підлягає узгодженню сторонами.
Таким чином, внаслідок того, що судом апеляційної інстанції
помилково віднесено до істотних умов Договору обов'язок сторони
вчинити певну дію, судом неправильно застосовано статтю 153 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Оскаржувані судові рішення та постанова свідчать про те, що
судом першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам статті 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надано неправильну правову оцінку
обставинам, які стосуються предмета даного господарського спору.
На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що
господарським судом Запорізької області та Запорізьким
апеляційним господарським судом неповно з'ясовані фактичні
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору внаслідок чого прийняті необгрунтовані рішення та
постанова по даній справі.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно
встановити обставини, зазначені у даній постанові, і, зокрема,
питання щодо належного у справі відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства „ПМК” Закритого
акціонерного товариства „З” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.03
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.10.03 зі справи № 15/244 скасувати.
3. Справу № 15/244 передати на новий розгляд до господарського
суду Запорізької області.