ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2004                                     Справа N 13/24-04

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                   В. Овечкіна – головуючого,

                   Є. Чернова,

                   В. Цвігун

за участю представників:

- позивача         

- відповідача      В. Геліч

розглянув          Нововодолазької міжрайонної ДПІ

касаційну скаргу

на рішення          господарського суду Харківської області від

                   18.03.2004

у справі           № 13/24-04

за позовом         Нововодолазької міжрайонної ДПІ Харківської

                   області

до                 ЗАТ “Коломацьке ХПП” с. Шелестові,

                   п.п. Агросоюз м. Харків

про   визнання угоди недійсною

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду Харківської області від 18.03.2003

р.  (суддя  Н.  Водолазька)  у  позові  відмовлено,  так  як  не

доведено,  що  м.  Сафаров  має  повноваження  діяти  від  імені

п.п.  “Агросоюз”, не доведено чий підпис значиться у документах,

а  отже  не  доведено наявність умислу, що направлений  всупереч

інтересам держави та суспільства.

Крім  того  п.п.  “Агросоюз” значиться у державному  реєстрі,  у

договорі  невірно  зазначено код підприємства,  що  унеможливлює

його правильну ідентифікацію, санкція у вигляді стягнення коштів

на нинішній час ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         не передбачена.

ДПІ просить судові рішення скасувати, у позові відмовити, так як

неможливість    застосування    санкцій    не    свідчить    про

неправомірність вимог щодо визнання угоди недійсною,  ДПІ  діяла

відповідно  до  ст. 8-11 Закону України “Про державну  податкову

службу” ( 509-12 ) (509-12)
        

Вищий  господарський суд України у відкритому судовому засіданні

дослідив  матеріали  справи та вважає, що  касаційна  скарга  не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до  ст.  ст.  33,  34 Господарського  процесуального

кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         кожна сторона повинна  довести  ті

обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог  і

заперечень.

Враховуючи,   що   сторони   знаходяться   у   адміністративному

підпорядкування обов’язок доказування покладається на  податкову

інспекцію.

В зв’язку з викладеним касаційна інстанція констатує, що не дано

доказів   перебування  А.  Сафарова  у  трудових  відносинах   з

п.п.  “Агросоюз”, не доведено його право на укладання угоди  від

імені  цього  підприємства, згідно довідки державної  статистики

п.п.  “Агросоюз” значиться у державному реєстрі, код вказаний  в

реквізитах  сторони  за даними державної  статистики  є  набором

цифр, що не дозволяє правильно ідентифікувати підприємство.

Отже,  суд касаційної інстанції не вбачає порушення судом першої

інстанції  норм матеріального права, котрі встановлюють  правила

доказування,  розподілу  обов’язків  доказування,  належності  й

припустимості  доказів, порядку збирання, надання і  дослідження

доказів.

Касаційна  інстанція  приймає до уваги, що предметом  касаційної

скарги  є  виключно  питання права, а не  факту  та  права,  чим

пояснюється   направлення   скарги   безпосередньо   до   Вищого

господарського суду України.

Отже,  суд  першої  інстанції  всебічно  і  повно  з’ясував  всі

фактичні  обставини  справи, належно оцінив  докази,  які  мають

юридичне  значення  для  розгляду і вирішення  справи  по  суті,

достовірно    встановив   відсутність   умов   цивільно-правової

відповідальності, які зумовлюють визнання договору недійсним.

Виходячи  з  викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-8,

111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення   господарського  суду  Харківської  області  у   справі

№ 13/24-04 від 18.03.2004 залишити без зміни, а касаційну скаргу

без задоволення.