ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N Б29/17/04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу ПБП "СД"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
23.01.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року
у справі N Б29/17/04
за заявою Приватного підприємства "Добробут"
до ПБП "СД"
про визнання банкрутом
За участю представників сторін
від кредитора не з'явився,
від боржника не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
23.01.2004 року (суддя Полєв Д.М.) за заявою ПП "Добробут"
порушено провадження у справі N Б29/17/04 про банкрутство
ПБП "СД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів,
накладено арешт на майно боржника, заборонено боржнику та іншим
особам вчиняти будь-які дії по відчудженню майна боржника, де б
воно не знаходилось та в якому вигляді воно не було, здійснювати
дії по реорганізації боржника, внесенню майна та інших активів як
внеску у підприємства чи господарські товариства, що засновуються.
Суд, приймаючи зазначену ухвалу посилається на ст.ст. 11, 12, 13
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 10.03.2004 року апеляційна скарга ПБП "СД" залишена без
задоволення, а ухвала господарського суду Дніпропетровської
області від 23.01.2004 року без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових
інстанцій, боржник звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
України в якій просить скасувати ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 23.01.2004 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.03.2004 року, в позові відмовити, посилаючись на невірне
застосування судами норм матеріального і процесуального права, а
саме ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні 08.06.2004 року розгляд
справи було відкладено на 29.06.2004 року.
Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, 23.01.2004 року ПП "Доробут"
подало до господарського суду заяву про порушення справи про
банкрутство ПБП "СД", мотивуючи її тим, що боржник неспроможний
виконати свої зобов'язання по виконавчому напису про стягнення на
користь кредитора заборгованості за векселем у сумі 100000,00 грн.
протягом семі місяців.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
23.01.2004 року за зазначеною заявою порушено провадження по
справі про банкрутство боржника та на підставі ст. ст. 11, 12, 13
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно боржника,
заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по
відчудженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому
вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника,
внесенню майна та інших активів як внеску у підприємства чи
господарські товариства, що засновуються.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд має право за клопотанням сторін або
учасників провадження у справі про банкрутство або за своєю
ініціативою вживати щодо забезпечення вимог кредиторів.
З матеріалів справи видно, що суд першої інстанції за своєю
ініціативою застосував заходи по забезпеченню грошових вимог
шляхом накладення арешту на майно боржника та заборони боржнику та
іншим особам вчиняти дії по відчудженню майна та інших активів,
здійснювати дії по реорганізації боржника, внесенню майна та інших
активів як внеску у підприємства чи господарські товариства, що
засновуються, оскільки не прийняття таких заходів могло привести
до передачі боржником свого майна іншим особам.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд
апеляційної інстанції вірно застосував норми чинного законодавства
та дійшов висновку про те, що ухвалою суду першої інстанції арешт
рахунків боржника в банківських установах з зазначенням всіх
реквізитів цих рахунків не застосовувався.
Тому доводи скаржника про те, що накладення арешту на поточні
рахунки боржника робить неможливим здійснювати розрахунки з
поточними кредиторами та виплату заробітної плати є
безпідставними.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції надана
оцінка фактичним обставинам у справі, доводам та запереченням
сторін. А висновки судів відповідають нормам чинного
законодавства.
За таких обставин, ухвала господарського суду
Дніпропетровської області від 23.01.2004 року та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2004
року якою зазначена ухвала залишена без змін у справі Б29/17/04 є
такими, що відповідають фактичним обставинам справи, вимогам
закону, а тому підстав для їх скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПБП "СД" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
23.01.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року залишити без змін.