Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді

суддів

розглянувши у відкритому Сільськогосподарського товариства з

судовому засіданні обмеженою відповідальністю "ДН"

касаційну скаргу

на рішення господарського Чернігівської

області від 02.03.2004 р.

та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 20.04.04

у справі № 11/72

господарського суду Чернігівської області

за позовом Сільськогосподарського товариства з

обмеженою відповідальністю "ДН"

до Управління Пенсійного Фонду України

у Варвинському районі Чернігівської

області

про спонукання вчинити певні дії.

за участю представників від:

позивача не з'явились

відповідача

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ДН" (далі СТОВ "ДН") звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України у Варвинському районі Чернігівської області (далі - Управління ФПУ у Варвинському районі), в якій просило суд зобов'язати Управління ФПУ у Варвинськом у районі визнати безнадійним борг позивача у сумі 13414,44 грн. та видати довідку встановленого зразка на виконання вимог п. п. 5.1, 5.12 Наказу ДПАУ № 103 (z0016-02) . Як на підставу своїх вимог позивач посилається на форс-мажорі обставини, які призвели до нанесення йому збитків, внаслідок чого на підприємстві відсутні кошти для погашення зобов'язань перед Пенсійним фондом України, тому відповідно до п. 18.2.1 "г" статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) він має право на списання безнадійного податкового боргу. В судовому засіданні позивач збільшив суму позовних вимог до 15915,17 грн.

2 березня 2004 року господарським судом Чернігівської області прийнято рішення по справі № 11/72, яким в позові Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ДН" відмовлено. Мотивуючи своє рішення суд посилається на норми п. 4 ст. 1, п. 3 ст. 2, п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) та на те, що недоїмка по збору до Пенсійного фонду України виникла не внаслідок форс-мажорних обставин, а внаслідок порушення позивачем чинного законодавства - його обов'язку, незалежно від того, яку систему оподаткування він обрав, перерахувати збір до Пенсійного Фонду України.

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову від 20.04.2004 р., якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 02.03.2004 року, посилаючись на те, що судами невірно застосовані норми права: п. 18.2.1 "г" ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) ; 3.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 № 103 (z0016-02) .

Заслухавши доповідача, представників відповідача розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правомірність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив зобов'язати Управління ФПУ у Варвинськом у районі визнати безнадійним борг позивача у сумі 13414,44 грн. та видати довідку встановленого зразка на виконання вимог п. п. 5.1, 5.12 Наказу DO@S № 103 (z0016-02) . Але відповідно до ухвали від 09.01.2004 року (а.с.1), господарський суд приступив до розгляду справи про спонукання вчинити певні дії, а не про зобов'язання вчинити певні дії. Чинним законодавством не передбачена така категорія справ, як спонукання відповідача до певних дій, тим більше відсутній механізм виконання такого рішення, у випадку задоволення позову.

Таким чином, суд не визначився з предметом позову, але розглянув справу по суті.

Суд також не звернув увагу на те, що позивач заявивши клопотання від 12.02.2004 (а.с.37), збільшує позовні вимоги на певну суму. Судом не була дана належна оцінка тій обставині, що позивач заявляючи позов нематеріального характеру (і сплачуючи відповідне держмито) збільшує суму позовних вимог, тобто заявляє вимоги матеріального характеру.

Вищезазначені обставини залишилася поза увагою і апеляційного суду, який приступив до аналізу природи правовідносин між сторонами, не визначивши, про що ж власне, спір.

Аналіз вищенаведених обставин свідчить про те, що судами зроблено висновки на неповно з'ясованих обставинах, що вплинуло на правильність застосування судами норм матеріального права. Тому, колегія суддів Вищого господарського Суду не вважає за доцільне вдаватися до тлумачення положень законодавства України з цього предмету та природи правопорушення, так як не всі обставини справи є встановлені судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з цим, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи господарському суду слід всебічно і повно дослідити вищевказані дані і, враховуючи зазначені обставини та вимоги законодавства, вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДН" від 17.05.2004 р. - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.03.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 у справі № 11/72 - скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.