ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 11/426
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О.
Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 25.06.2004 р.
Б.Б.Б. - дов. від 25.06.2004 р.
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлено належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову від 24.02.2004 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/426 господарського суду Полтавської області
за позовом Закритого акціонерного товариства "XXX"
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
м. Н-ську від 03.07.2003 р. № 0000102302/1
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "XXX" до господарського суду Полтавської області був заявлений
позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
ДПІ у м. Н-ську від 03.07.2003р. № 0000102302/1, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток
підприємств у розмірі 192898 грн. та застосовано фінансові санкції
у розмірі 173836 грн.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення -
рішення став акт від 30.05.2002 про результати комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.01.2002 по 01.01.2003, в якому
зафіксовано, зокрема, заниження підприємством валового доходу в ІІ
кварталі 2002 року шляхом продажу нерезиденту олії соняшникової за
цінами, нижчими звичайних.
Рішенням від 05.12.2003 господарського суду Полтавської області
(суддя Штофель Т. В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі
шляхом визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
м. Н-ську від 03.07.2003 № 0000102302/1.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач при визначені ціни на
реалізовану продукцію при експортних операціях керувався
законодавчими актами по цінах та ціноутворенню за звичайних умов
ведення господарської діяльності.
Судом визнані помилковими доводи відповідача про необхідність
застосування при ціноутворенні "звичайних цін", які публікуються у
бюлетенях Держзовнішінформу у зв'язку з відсутністю законодавчо
встановленого припису для такого застосування.
На думку суду є безпідставним застосування податковим органом до
спірних правовідносин підпункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки
вказаний припис регулює правовідносини з пов'язаними особами, а,
виходячи з вимог пункту 1.26 цього закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
юридичні
особи - нерезиденти таким поняттям не охоплюються.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Н-ську Харківський апеляційний
господарський суд (судді: Філатова Ю. М., - головуючий, Івакіна В.
О., Сіверін В. І.), переглянувши рішення у справі в апеляційному
порядку, постановою від 24.02.2004 залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на
порушення судами норм матеріального права.
В касаційній скарзі заявник посилається на те, що господарські
суди помилково не прийняли до уваги приписи Указу Президента
України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
, відповідно до пункту 13 якого індикативні
або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх
у податкових або митних цілях установлюються на підставі
статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт,
послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться
уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами
виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та
стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та
неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних
даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Крім того, вважає, що судами безпідставно не застосовано до
спірних правовідносин підпункт 7.4.3 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до
якого доход, отриманий платником податку від продажу товарів
(робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із
договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари
(роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Наведене
положення поширюються також на операції з юридичними особами, які
не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж
платник податку, ставками.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими
судами першої та апеляційної інстанції, на виконання умов договору
комісії № 1/10 від 06.07.2001, укладеного з ТОВ "YYY", позивач
здійснив продаж олії соняшникової Торгово - інвестиційній компанії
"ZZZ" (Республіка Кіпр) на загальну суму 777150 дол. США з
розрахунку 450 дол. США за тону.
За загальним правилом, визначеним пунктом 4. 1 статті 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх
видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного
періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Операції особливого виду оподатковуються у відповідності зі
статтею 7 цього ж закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яка містить перелік та
порядок оподаткування таких операцій.
Зокрема, пунктом 7.4 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено порядок оподаткування
операцій з пов'язаними особами.
Так, з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від
продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається
виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі
товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу
(підпункт 7.4.1 цієї ж норми ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Підпунктом 7.4.3 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що положення
підпунктів 7.4.1, 7.4.2 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
поширюються також на
операції з юридичними особами, які не є платниками податку,
встановленого статтею 10 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, або сплачують
податок на прибуток за іншими, ніж платник податку ставками.
Слід звернути увагу на те, що приписи пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
має
загальну назву "Оподаткування операцій з пов'язаними особами",
відповідно й вимоги підпункту 7.4.3 цього пункту ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
можуть поширювати дію лише на операції платників податків з
пов'язаними особами, які одночасно не є платниками податку,
встановленого статтею 10 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, або сплачують
податок на прибуток за іншими, ніж платник податку ставками.
При цьому визначення поняття "пов'язана особа" наведене в пункті
1.26 статті 1 закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якої це особа,
що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або
контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним
контролем з таким платником податку;
- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють
контроль над платником податку;
- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від
імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення,
зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Матеріалами справи не підтверджено та не встановлено в ході
здійснення судового провадження, що позивач здійснював продаж олії
пов'язаним особам, визначення яких міститься в пункті 1.26 статті
1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, судами також було встановлено, що за даними Української
Універсальної біржі (лист відXX.06.2003р. № X5) на період
укладення додатку до договору комісії та у період здійснення
експорту олії соняшникової, на біржових торгах були зафіксовані
ціни попиту та пропозиції на олію соняшникову в діапазоні, якому
відповідає ціна олії соняшникової за експортним контрактом.
А тому відсутні підстави вважати здійсненні позивачем операції з
реалізації олії операціями особливого виду у розумінні пункту 7.4
закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а відповідно розповсюджувати на останнього
правила визначати отриманий ним доход, виходячи з звичайних цін на
такі товари.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь - які
види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у
виключній формі заборонені законами України.
Статтею 1 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення
кон'юктурно - цінової політики у сфері зовнішньоекономічної
діяльності" ( 124/96 ) (124/96)
встановлено, що контрактні ціни у сфері
зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з
урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які
діють на відповідних ринках на час укладання зовнішньоекономічних
угод (контрактів).
У зв'язку з викладеним, касаційна інстанція вважає, що судові
рішення у даній справі підлягають залишенню без змін, з мотивів
викладених у цій постанові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом
1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 05.12.2003 р. господарського суду Полтавської області
та постанову від 24.02.2004 р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 11/426 господарського суду
Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у м.
Н-ську - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова