ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 11/400
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ЗАТ “Інтерком”, м. Кременчук
та постанову від 12.01.04 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/400 господарського суду Полтавської
області
за позовом ЗАТ “Інтерком”, м. Кременчук
до МПП “Графіка”, м. Кременчук
про стягнення 79 264 грн.
За участю представників:
позивача: Шкабрій М.П. довір. від 29.06.04
відповідача: Ульянов Р.А., довір. у справі
ЗАТ “Інтерком” звернувся з позовом про стягнення заборгованості
за опротистованим простим векселем № 7633140128512, виданим МПП
“Графіка” 09.10.02 зі строком оплати “за пред’явленням”.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.03
позовні вимоги задоволено (суддя Штофель Т.В.) Рішення
мотивовано доведеністю матеріалами справи існування
заборгованості МПП “Графіка” за опротестованим векселем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
12.01.03 рішення господарського суду Полтавської області
скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено з тих
підстав, що позовні вимоги не грунтуються на нормах вексельного
законодавства (колегія суддів у складі: І.Карбань-головуючий,
А.Твердохліб, Т.Гончар).
Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову
апеляційної інстанції скасувати як таку, що прийнято з
порушенням норм матеріального права, а рішення господарського
суду залишити без змін. В касаційній скарзі зазначено, що в
порушення норм процесуального права суд безпідставно відмовив
скаржнику в дослідженні доказів по справі з посиланням на те, що
до апеляційної скарги було надано ксерокопії документів,
належним чином не завірені, тоді як в матеріалах справи є ці
документи, засвідчені належним чином, чим порушив ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. За порушення норм матеріального права
скаржник вважає те, що посилання суду апеляційної інстанції на
відсутність документів, які свідчать на підтвердження підстав за
якими виконавчий напис було вчинено не на всю суму спірного
векселя, а тільки на його частину в сумі 59 641,51 грн.
спростовуються постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 22.09.03 по справі № 10/111 (а.с. 18),
якою відмовлено в припиненні зобов’язання в сумі 79 263,46 грн.
шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено наступне.
10.04.02 між МПП “Графіка” та приватним підприємцем Ковальовим
В.М. було укладено договір № 10/4, відповідно якого МПП
“Графіка” купив товар на загальну суму 138 894,97 грн. Пунктом
2.6. договору передбачено, що оплата за товар повинна
здійснюватися у безготівковій формі. МППП “Графіка”
розрахувалося за придбаний товар векселем. Правомірність такого
розрахунку підтверджується додатковою угодою, пунктом 3 якої
зазначено, що зобов’язання, на виконання якого було видано
вексель від 09.10.02 № 7633140128512 припинено і замінено на
зобов’язання, встановлене в п. 2 договору № 10/4, у зв’язку з
чим вказаний вексель визнано таким, що не підлягає оплаті.
Пунктом 4 додаткової угоди сторони домовилися, що продавець - ПП
Ковальов В.М. зобов’язується не пред’являти даний вексель до
оплати і не здійснювати його індосамент, а зобов’язується
повернути його покупцю - МПП “Графіка” до 10.12.02.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що додаткова угода
до договору від 10.04.02 не була у встановленому порядку визнана
недійсною, тому суд дійшов висновку, що ПП Ковальов В.М., не
здійснюючі індосаментів, залишився єдиним належним
векселедержателем.
Посилання скаржника на те, що він є законним векселедержателем з
посиланням на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука
від 21.01.03 було предметом дослідження суду апеляційної
інстанції, яким було встановлено, що у відповідності до вказаної
ухвали ДВС Автозаводського району м. Кременчука передало ЗАТ
“Інтерком” спірний вексель. Однак цей факт не свідчить про право
вимоги по векселю, оскільки чинним законодавством, а саме ст. 11
Уніфікованого закону про переказні та прості векселі зазначено,
що перехід права власності на вексель здійснюється шляхом
оформлення передавального напису – індосаменту. Судом
встановлено, що спірний вексель не містить ні передавального
напису, ні інших позначок відповідно до вимог вексельного
законодавства.
Тобто судами встановлено, що у ЗАТ “Інтерком” відсутнє право
вимоги платежу по спірному векселю.
Решта доводів касаційної інстанції зводяться до посилання на
недоведеність обставин справи та необхідності вирішення
касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів
позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та
апеляційного суду оцінки доказів у справі, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Враховуючі межі касаційної інстанції щодо встановлення фактичних
обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом
апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального
права та підстав для скасування прийнятої у справі постанови не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Інтерком”, м. Кременчук залишити без
задоволення, постанову від 12.01.04 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 11/400 господарського суду
Полтавської області – без змін.