ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 11/32-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П.,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну ТОВ ВКФ “Агропромсервіс”
скаргу
на постанову від 24.09.2003 Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 11/32-03
за позовом ТОВ ВКФ “Агропромсервіс”
до ВАТ “Рахнянський елеватор”
про стягнення 111-5,5 тон ячменю фуражного вартістю 442507,69
грн.
за участю представників:
- позивача – Новака І.О.,
- відповідача – Борисюка Г.Я.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 20.03.2003р. господарського суду Вінницької області
(суддя В.Матвійчук) позов задоволено частково зі стягненням з
ВАТ “Рахнянський елеватор” 582,3 тонн ячменю фуражного вартістю
230992,59 грн., 887,41 грн. витрат із сплати державного мита та
61,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Рішення суду мотивоване невиконанням ВАТ “Рахнянський елеватор”
своїх зобов’язань за договором № 04-162 від 25.03.1999.
Постановою від 24.09.2003р. Житомирського апеляційного
господарського суду (судді: Л.Шкляр, Н.Горшкова, А.Гулова)
рішення у справі скасовано у частині стягнення з відповідача на
користь позивача 582,3 т ячменю фуражного вартістю 230992,59
грн. та судових витрат прийнято нове рішення про відмову в
позові.
ТОВ ВКФ “Агросервіс” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій ставить питання про
скасування постанови Житомирського апеляційного господарського
суду від 24.09.2003, залишення без змін рішення господарського
суду Вінницької області від 20.03.2003, посилаючись на порушення
апеляційною інстанцією норм матеріального права, зокрема
ст.ст. 172, 179, 207, 209, 220 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями між сторонами
укладено договори: в 1997р. “Про авансування в порядку
товарообмінних операцій підприємств ГПП Шаргородського району
під врожай 1997р. зернових культур”, “Про погашення
заборгованості за отриманий товарний кредит в 1997р.” від
21.04.1998, “Про механізм погашення заборгованості за отриманий
товарний кредит” від 25.03.1999.
Задовольняючи позовні вимоги в частині повернення позивачу 582,3
т ячменю фуражного, судом першої інстанції проаналізовано
виконання відповідачем умов договору № 04-162 від 25.03.1999.
Апеляційною інстанцією проаналізовано всі укладені сторонами
договори, починаючи з 1997-1999 р.р., і зроблено висновок з
врахуванням матеріалів справи і фактичних обставин, що на день
заявлення позову відповідачем проведено розрахунки за отримане
від позивача (договір 1997р.) дизельне масло.
На виконання договору № 04-162 від 25.03.1999 відповідачем
передано позивачу 528 одиниць посадочного цукрового буряка.
Щодо стягнення позивачем пені в натуральній формі у розмірі
111-5 т ячменю фуражного, апеляційною інстанцією вірно
зазначено, що стягнення пені в натуральній формі не передбачено
законом. Згідно ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
неустойка (штраф,
пеня) пеня встановлюється на випадок прострочення виконання
зобов’язання. Її розмір встановлюється в процентному відношенні
до суми зобов’язання, не виконаного у встановлений строк. Крім
того, апеляційною інстанцією вірно застосовано позовну давність
(ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
). За позовами про стягнення
неустойки (пені) незалежно від того, хто є позивачем, діяв на
той час шестимісячний строк позовної давності.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази.
За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відповідність постанови апеляційної інстанції
матеріалам справи, фактичним обставинам, чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ ВКФ “Агропромсервіс” на постанову від
24.09.2003 Житомирського апеляційного господарського суду у
справі № 11/32-03 залишити без задоволення.
Постанову від 24.09.2003 Житомирського апеляційного
господарського суду у справі № 11/32-03 залишити без змін.