ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 9-30/259-03-8071
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну ТОВ ВКФ “Тори”
скаргу
на постанову від 04.03.2004 Одеського апеляційного
господарського суду
та рішення від 20.01.2004 господарського суду
Одеської області
у справі № 9-30/259-03-8071
за позовом ТОВ фірми “Афілія”
до ТОВ ВКФ “Тори”
про розірвання договору оренди та спонукання звільнити
орендоване приміщення,
за участю представників:
- позивача – Курочки м. І.,
- відповідача – не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 20.01.2004 господарського суду Одеської області
(суддя Бакланова Н.В.) у справі № 9-30/259-03-8071 задоволено
позовні вимоги ТОВ фірми “Афілія”; розірвано договір оренди від
12.11.1999 приміщення, що розташоване в будівлі, що знаходиться
за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 27/1, загальною
площею 137,76 кв.м. ; ТОВ ВКФ “Тори” зобов’язано звільнити
вказане приміщення; стягнуто з ТОВ ВКФ “Тори” на користь ТОВ
фірми “Афілія” судові витрати.
Постановою від 04.03.2004 Одеського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого судді – Величко Т.А.,
суддів Бойко Л.І., Жукової А.М.) у справі № 9-30/259-03-8071
рішення від 20.01.2004 господарського суду Одеської області у
цій справі залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням від 20.01.2004 господарського суду
Одеської області та постановою від 04.03.2004 Одеського
апеляційного господарського суду у справі № 9-30/259-03-8071,
ТОВ ВКФ “Тори” звернулося до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою у якій просить скасувати зазначені постанову
та рішення. Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми п.п. 1, 2,
4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003, Закону України “Про оренду”.
28.04.2004 ТОВ ВКФ “Тори” надало заяву про відмову від
касаційної скарги на підставі ст.ст. 22 та 111-6 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Вказана заява не може бути прийнята до уваги
колегією суддів Вищого господарського суду, оскільки 10.06.2004
(тобто після заяви про відмову) ТОВ ВКФ “Тори” надані доповнення
до касаційної скарги у яких скаржник просить скасувати зазначені
рішення та постанову та направити справу на новий розгляд у
господарський суд першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права судова колегія
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що 12.11.1999 між ТОВ ВКФ “Тори” (орендар) та СП
“Д.К.Ф. Лимитед” (орендодавець) укладено договір оренди
приміщення, згідно якого ТОВ ВКФ “Тори” надано в платне
користування приміщення площею 137,76 кв.м. , яке розташовано в
будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Французький
бульвар, 27/1, строком на 7 років. 27.11.2000 СП “Д.К.Ф.
Лимитед” на підставі договору купівлі-продажу передало вказане
примўщення у власність фізичним особам, які згідно договору
купівлі-продажу від 11.07.2002 передали вказану будівлю у
власність ТОВ фірмі “Афілія” (позивачу у справі).
Також судом встановлено, що право власності на цей об’єкт
перейшло до позивача з моменту нотаріального посвідчення
договору купівлі-продажу, тобто 11.07.2002.
Відповідно ст. 268 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при переході права
власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи
договір найму зберігає чинність для нового власника.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і
продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом
України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав,
порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів
незалежно від дати їх укладення. ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
від
16.01.2003 у частині регулювання відносин оренди не суперечить
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Більш того ст. 782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає право орендодавця відмовитися в односторонньому
порядку від договору оренди і вимагати повернення майна у
випадку не внесення орендної плати більше трьох місяців підряд.
Також ст. 269 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і ст.ст. 783 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що однією з підстав для дострокового
розірвання договору на вимогу наймодавця є невнесення наймачем
плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.
Господарськими судами встановлено порушення відповідачем
зобов’язання щодо внесення орендної плати в розмірі та в строки,
встановлені договором, тобто з простроченням строку платежу, що
й дало, як вважає суд, право наймодавцю пред’явити в судовому
порядку вимогу про дострокове розірвання договору оренди.
З тексту касаційної скарги вбачається, що ТОВ ВКФ “Тори”
погоджується з тим, що судами правильно встановлено факт
правонаступництва за договором оренди для нового власника, а
також правильно зазначено судом, що ТОВ ВКФ “Тори”” зобов’язано
вносити орендну плату. В той же час касатор заперечує проти
розірвання договору оренди, посилаючись на те, що ТОВ фірма
“Афілія” є відповідно до ст. 613 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитором, що прострочив. Твердження відповідача про наявність
вини позивача у тому, що у відповідача відсутні платіжні
реквізити ТОВ фірми “Афілія” і небажання останнього їх надати,
як на підставу в підтвердження неможливості здійснювати оплату є
необґрунтованим. Як встановлено Одеським апеляційним
господарським судом, спірні стосунки між даними сторонами по
договору від 12.11.1999 розглядалися вже в судовій інстанції за
позовом ТОВ фірми “Афілія”, в якому вказані всі платіжні
реквізити позивача.
Посилання скаржника на те, що справу необхідно направити на
новий розгляд за мотивом того, що у Приморському районному суді
м. Одеси слухається справа про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу будівлі, у якій знаходяться спірні приміщення
необґрунтовано, оскільки скаржником не надано доказів
правонаступництва позивача за цивільною справою з орендодавцем
спірних приміщень у господарському спорі. Також відсутні
відомості про стан розгляду цивільної справи у Приморському
районному суді м. Одеси.
Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України не
вбачає порушень норм матеріального права господарськими судами
першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи
№ 9-30/259-03-8071, а тому підстави для зміни чи скасування
постанови від 04.03.2004 Одеського апеляційного господарського
суду та рішення від 20.01.2004 господарського суду Одеської
області у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ ВКФ “Тори” на постанову від 04.03.2004
Одеського апеляційного господарського суду та рішення від
20.01.2004 господарського суду Одеської області у справі
№ 9-30/259-03-8071 залишити без задоволення.
Постанову від 04.03.2004 Одеського апеляційного господарського
суду та рішення від 20.01.2004 господарського суду Одеської
області у справі № 9-30/259-03-8071 залишити без змін.