ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 8/66-34
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“КР” на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 13.03.2004р., рішення господарського суду Волинської області
від 30.10.2003р.
у справі № 8/66-34 господарського суду Волинської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “КР”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “ГК”
про стягнення 291 734,57грн.
за участю представників:
ВАТ “КР”
ВАТ “ГК”
В судовому засіданні з 22.06 по 29.06.2004р. оголошувалась
перерва.
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство “КР” звернулося до господарського
суду Волинської області з позовом та просило стягнути з
відповідача – Відкритого акціонерного товариства “ГК” 291
734,57грн., у т.ч. : 190956,42грн. основної заборгованості за
поставлені у 1998-1999рр. нафтопродукти, насіння кукурудзи та
ремні; 90 749,01грн. збитків від інфляції та 10 029,14грн. в
рахунок трьох процентів річних. В обгрунтування заявлених вимог,
позивач посилався на те, що відповідач не виконав взятих на себе
зобов’язань щодо розрахунку за передані матеріальні цінності
(т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі – ВАТ “ГК” у відзиві на позов заявлені
вимоги визнав лише в частині стягнення 13 258,81грн. основної
заборгованості, збитків від інфляції та трьох процентів річних,
нарахованих на зазначену суму основної заборгованості з
урахуванням моменту звернення з відповідною вимогою позивачем.
Відхиляючи позов в іншій частині, відповідач:
- оспорює факт отримання ним нафтопродуктів на суму 177
435,54грн.;
- вважає вимоги щодо стягнення 5 273,06грн. в рахунок оплати
отриманого 31.08.98р. дизельного палива та ременів, отриманих
23.07.98р., такими, що подані з порушенням строку позовної
давності (т.1 а.с.34,35-36).
Рішенням господарського суду Волинської області від 30.10.2003р.
позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з
відповідача на користь позивача стягнуто 17 964,77грн.; в іншій
частині позову – відмовлено (т.3 а.с.61-63).
Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості,
суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протягом семи
днів з моменту звернення до нього позивача з вимогою сплатити
кошти за поставлений товар не виконав взяті на себе
зобов’язання.
В частині відмови у позові рішення суду мотивовано тим, що
позивачем не доведено факт передачі у власність відповідача
пально-мастильних матеріалів, вимога про сплату коштів за які є
предметом спору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.02.2004р. рішення господарського суду Волинської області від
30.10.2003р. залишено без змін (т.4 а.с.43-47).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ “КР”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про
задоволення заявлених позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування судами ст.ст. 4,151,161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
( 1540-
06), порушення ст.ст. 84,105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач у справі – ВАТ “ГК” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі
судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Предметом спору у даній справі (в частині, у якій судами
відмовлено у задоволенні заявлених вимог) є стягнення коштів за
пально-мастильні матеріали. Обґрунтовуючи заявлені вимоги в цій
частині, позивач посилався на отримання відповідачем пально-
мастильних матеріалів, у підтвердження чого надав суду накладні:
№ 10 від 30.11.98р. на суму 95 217,89грн., № 11 від 30.11.98р.
на суму 32059,57грн., № 37 від 30.142.98р. на суму 45 714,22грн.
та довіреності.
При цьому, зазначені накладні в якості доказів отримання
відповідачем пально-мастильних матеріалів відхилені судом з тих
підстав, що: в них відсутні посилання на довіреності; у
накладній № 11 від 30.11.98р. відсутня відмітка щодо прийняття
вантажу; довіреність на ім’я М-я М.В. не зареєстрована у журналі
реєстрації довіреностей відповідача. Відхиливши зазначені
матерўали, а також пояснення фізичних осіб та матеріали
перевірок, суд першої інстанції дійшов висновку щодо
безпідставності заявлених вимог в частині стягнення
заборгованості за пально-мастильні матеріали.
Між тим, такого висновку суд дійшов порушивши вимоги наступних
норм процесуального права.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, за змістом цієї норми, господарський суд оцінює надані
сторонами докази саме у сукупності, а не кожний окремо. Зокрема,
у сукупності з зазначеними письмовими доказами не оцінені судом
інші зібрані у справі матеріали, зокрема: довіреність від
04.08.98р. ВАЗ № 123527 (т.1 а.с.14); документи відмовного
матеріалу № 1334 за фактом розкрадання пально-мастильних
матеріалів (т.2 а.с.90-96); матеріали перевірок (т.2 а.с.13-
15,62-67) тощо.
Так, на виконання ухвали господарського суду Волинської області
від 06.06.2002р., Ковельською об’єднаною державною податковою
інспекцією Волинської області проведено позапланову тематичну
перевірку ВАТ “КР”, за результатами якої складено акт № 50/с/26-
505 від 04.2002р.
При проведенні зазначеної перевірки встановлено, що за даними
бухгалтерського та податкового обліку ВАТ “КР” відображено факт
реалізації ВАТ “ГК” пально-мастильних матеріалів на підставі
накладних № 10 від 30.11.98р. на суму 95 217,89грн., № 11 від
30.11.98 р. на суму 32 059,26грн., № 37 від 30.12.98р. на суму
45 714,22грн.
Під час проведення на виконання ухвали господарського суду
Волинської області від 11.07.2002р. позапланової тематичної
перевірки ВАТ “ГК”, що вбачається з акту № 51/с/26-505 від
23.07.2002р., знайшов місце факт оприбуткування пально-
мастильних матеріалів на суму 172 991,68грн. у грудні 1998р.
Також, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи
від 24.08.2002р. встановлено, що ВАТ ГК” отримав від ВАТ “КР”,
згідно вищевказаних накладних, пально-мастильні матеріали.
Зазначеним фактам судами не надано оцінки у сукупності з іншими,
зібраними у справі доказами.
Відповідно до ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові рішення
приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи;
ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов’язує суд у разі, якщо
подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вимоги вказаних норм судом першої інстанції порушені, що не
усунуто судом апеляційної інстанції.
Так, для вирішення спору по суті заявлених вимог недостатньо
встановити лише факт отримання пально-мастильних матеріалів
відповідачем, оскільки сам факт отримання не тягне за собою
виникнення у відповідача обов’язку сплатити кошти за отримане
майно, як помилково вважає скаржник.
Судам необхідно було з’ясувати підстави отримання зазначеного
майна, умови такого отримання, а також належність пально-
мастильних матеріалів, що передавались на момент їх передачі.
Зокрема, при проведенні перевірки ВАТ “ГК” встановлено, що
заборгованість у сумі 172 991,68грн. за отримані у грудні 1998р.
пально-мастильні матеріали віднесена відповідачем на розрахунки
з ДАК “Х”. При цьому, в грудні 1998р. проводилось відвантаження
зерна на адресу ДАК “Х” на загальну суму 138808,02грн. Сальдо,
що встановлено перевіркою, станом на 01.01.99р. становить 34
919,03грн. на користь ДАК “Х”. (т.2 а.с.65).
Крім того, при проведенні перевірки за фактом розкрадання пально-
мастильних матеріалів, встановлено, що отримані відповідачем від
позивача пально-мастильні матеріали видані сільськогосподарським
підприємствам, які мали за них розрахуватись зерном урожаю
1998р. Сільськогосподарські підприємства частково розрахувались
за використане пальне на суму 78170,52грн., яке відвантажено
відповідачем ДАК “Х”.
В матеріалах справи знаходяться договори, що укладались між ВАТ
“Ковельський райагропостач”, сільськогосподарським
товаровиробником та відповідачем – ВАТ “ГК”. За умовами
зазначених договорів, пально-мастильні матеріали поставлялись
ВАТ “КР” безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам,
які мали за них розрахуватись з ВАТ “ГК” або поставити на адресу
ДАК “Х” сільськогосподарську продукцію для реалізації за
вказівкою ДАК “Х” в рахунок погашення боргу за отримані пально-
мастильні матеріали (т.1 а.с.87-88,97-98,104-105 тощо).
Таким чином, для з’ясування підстав отримання пально-мастильних
матеріалів від позивача відповідачем, судам необхідно було
витребувати відповідні пояснення, а також документи, в
підтвердження обставин, викладених у них, від ДАК “Х”
(відповідного представництва ДАК “Х”) та ВАТ “Ковельський
райагропостач”. Зазначені документи нададуть можливість суду:
з’ясувати взаємовідносини сторін у справі, а також сторін та
вказаних осіб; виключити отримання пально-мастильних матеріалів
відповідачем, наприклад, за дорученням чи на іншій підставі від
імені іншої особи або передачу їх позивачу третьою особою,
наприклад, для реалізації тощо.
Без з’ясування зазначених обставин неможливо дійти висновків
щодо прав та обов’язків сторін у справі, що має значення для
встановлення особи, яка повинна відповідати за заявленим
позовом, а також з’ясування чи є особа, що звернулась з позовом
належним позивачем.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з’ясування обставин справи, не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені
ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “КР”
задовольнити частково.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.02.2004р. та рішення господарського суду Волинської області
від 30.10.2003р. у справі № 8/66-34 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Волинської області.