ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 7/548
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О.
Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. у справі
Б.Б.Б. - дов. у справі
відповідача В.В.В. - дов. у справі
Е.Е.Е. - дов. у справі
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. P-ська
на постанову від 07.04.2004 р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/548 господарського суду Миколаївської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до - Державної податкової інспекції у H-ському
районі м. P-ська
- Відділення державного казначейства у м. Р-ську
про стягнення 14404701,51 грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX" звернулось з позовом до господарського суду
Миколаївської області про стягнення з Державного бюджету України
14404701,51 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість та процентів.
На момент розгляду господарським судом даного позову, позивачем на
підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
зменшено розмір позовних вимог, а саме, позовні вимоги
уточнено шляхом заявлення вимоги про відшкодування бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2001 року
в сумі 2077447 грн.
Рішенням від 03.02.2004 господарського суду Миколаївської області
(суддя Л. І. Васильєва) позовні вимоги задоволено в повному
обсязі: вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь
ВАТ "XXX" 2077447 грн. бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за листопад 2001 року.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ВАТ "XXX" у
листопаді 2001 року різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. P-ська Одеський
апеляційний господарський суд (судді: Туренко В. Б.- головуючий,
Бандура Л. І., Поліщук Л. В.), переглянувши в апеляційному порядку
рішення у справі, постановою від 07.04.2004 залишив його без змін
з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. P-ська подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування Одеським
апеляційним господарським судом норм матеріального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Наказу Державної податкової адміністрації
України № 538 від 12.12.2002 "Щодо здійснення ефективного контролю
за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичним особам" ( v0538225-02 ) (v0538225-02)
, відповідно до якого
відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету розміром
більше 10000 грн. можливо за умови проведення документальної
перевірки платника податків та зустрічних перевірок основних
постачальників такого платника.
Крім того, у скарзі йдеться про порушення судом вимог статті 12
Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
, відповідно до якої погашення простроченої бюджетної
заборгованості, яка виникла станом на 1 листопада 2003 року і не
відшкодована на 1 січня 2004 року, здійснюється шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу п'ять років.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ВАТ "XXX" у листопаді 2001 року різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має
від'ємне значення. становить 10104446,90 грн.
На момент розгляду господарського спору не відшкодована бюджетна
заборгованість складала 2077447 грн.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може
бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій
декларації.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі підпункту
7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Доводи заявника про те, що судом не враховані положення Наказу
Державної податкової адміністрації України № 538 від 12.12.2002
"Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним
особам" ( v0538225-02 ) (v0538225-02)
визнаються судовою колегією
непереконливими, оскільки вказаний наказ не може змінювати або
розширювати порядок та строки бюджетного відшкодування, визначені
Законом.
Щодо посилання податкової інспекції на незастосування судом статті
12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
, згідно якої погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом на
1 листопада 2003 року і не відшкодована на 1 січня 2004 року, може
бути здійснено шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої
державної позики з терміном обігу п'ять років, то колегія суддів
зазначає, що в силу норми підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яка
кореспондується з вимогою статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, платник податку самостійно обирає спосіб
відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості, про
що зазначається у податковій декларації за відповідний звітний
період.
При цьому, також необхідно зазначити, що відповідно до "Основних
умов випуску облігацій внутрішньої державної позики для погашення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість" ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 25.12.2003р. № 2014, основні умови випуску
облігацій є публічною пропозицією платникам податку щодо
оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка утворилась на 1 листопада 2003р. і не
відшкодована до 1 січня 2004р., облігаціями внутрішньої державної
позики.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість при умовах та у спосіб, передбачений статтею 12
Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
, може бути здійснено лише за згодою платника податку.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
зміна податкових ставок і
механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не
можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет
України на відповідний рік.
Отже, у даній справі позивачем заявлені вимоги, які за своїм
змістом відповідають матеріально-правовим способам захисту
порушеного права, визначеним законом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1
частини 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 03.02.2004 р. господарського суду Миколаївської
області та постанову від 07.04.2004 р. Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 7/548 господарського суду
Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у H-ському районі м. P-ська - без
задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г. Фролова