ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 30/Н18/72
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні Плюшка І.А. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П., Плахотнюк С.О.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного
товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 05.04.2004 р.
у справі N 30/Н18/72 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Британської фірми "Бейнфілд Компані ЛТД"
до 1. Закритого акціонерного товариства з іноземними
інвестиціями "Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат
"Дніпро" 2. Колективного підприємства "Дніпропетровський
пивобезалкогольний комбінат "Дніпро" 3. Закритого акціонерного
товариства "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників:
- скаржника - Гудим О.С. (дов. від 16.12.03. N 327);
Перерва Ю.Ю. (дов. від 25.06.04. N 450)
Інші представники в судове засідання не з'явилися.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.10.2002 р. зі справи N 30/Н18/72 позовні вимоги Британської
фірми "Бейнфілд Компані, ЛТД", м. Тортола (надалі - "Позивач") про
витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено та
ухвалено стягнути з колективного підприємства "Дніпропетровський
пивобезалкогольний комбінат "Дніпро", м. Дніпропетровськ,
закритого акціонерного товарсивта з іноземними інвестиціями
"Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат "Дніпро",
м. Дніпропетровськ, закритого акціонерного товариства
"Дніпропетровський пивоварений завод "Дніпро", м. Дніпропетровськ
(надалі разом - "Відповідачі") водоочистку імпортну та
устаткування для фільтрації пива, які знаходяться за адресою
м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9 (надалі - "Устаткування"),
отримані Відповідачами у вигляді внесених Позивачем інвестицій, та
в рівних долях державне мито та інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
На виконання вищезазначеного рішення господарського суду
Дніпропетровської області 24.06.2003 р. виданий наказ N 30/Н18/72.
31.01.2003 р. Позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з заявою про зміну способу виконання
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
21.10.2002 р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
25.02.2004 р. зі справи N 30/Н18/72 Позивачу відмовлено в
задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.
Ухвала мотивована тим, що заявник в супереч вимогам ст. 121
Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі -
"ГПК України") не надав доказів відсутності майна яке, згідно
рішення господарського суду Дніпропетровської області зі справи
N 30/Н18/72 витребуване з незаконного володіння у Відповідачів та
не вказав обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять
його неможливим.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області, Позивач звернувся до Дніпропетровського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій
просив скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 25.02.2004 р. зі справи N 30/Н18/72 на підставі того,
що відповідно до ст. 11 Закону України "Про режим іноземного
інвестування" ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
(зі змінами та доповненнями від
16.071999 р., 08.06.2000 р.) у випадку припинення господарського
діяльності іноземний інвестор має право на повернення на пізніше
шести місяців від дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій
у натуральній формі або валюті інвестування.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 05.04.2004 р. зі справи N 30/Н18/72 апеляційну скаргу
Позивача. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
25.02.2004 р. скасовано та постановлено стягнути з Відповідачів на
користь Позивача 1312067,76 дол. США вартості неповерненого майна.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Закрите
акціонерне товариство "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро"
звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
05.05.2004 р. зі справи N 30/Н18/72, в якій просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 р. у справі N 30/Н18/72 та залишити в силі ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2004 р.,
оскільки оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст. 53 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
(надалі - "Закон")
та ст.ст. 33, 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Одночасно з касаційною скаргою, на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 р. прокурором Дніпропетровської області внесено
подання, в якому прокурор просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 р. зі справи N 30/Н18/72 та залишити в силі ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2004 р. зі
справи N 30/Н18/72.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній
інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акта, колегія суддів знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для
виконання на всій території України і виконуються згідно з
вимогами Закону ( 606-14 ) (606-14)
, норми якого визначають умови і порядок
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що
відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі
невиконання їх у добровільному порядку.
Як свідчать матеріали справи, 19.09.2003 р. Державною
виконавчою службою Індустріального районного управління юстиції
м. Дніпропетровська відкрите виконавче провадження з примусового
виконання наказу N Н18/72 від 24.06.2003 р. про стягнення з
Відповідачів на користь Позивача Устаткування на суму
1312067,76 дол. США.
Проте, вищезазначена постанова в частині відкриття
виконавчого провадження відносно Закритого акціонерного товариства
"Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро" відповідно до ухвали
господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2003 р.
визнана недійсною.
Щодо виконання рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 22.10.2002 р. іншими Відповідачами, то постановою
державного виконавця відділу державної виконавчої служби
Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська
від 27.10.2003 р. виконавче провадження з виконання наказу
господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2003 р.
N 30/Н18/72 зупинено у зв'язку з поданням державним виконавцем
запиту до Генеральної прокуратури України щодо роз'яснення порядку
виконання рішення зі справи N 30/Н18/72.
Відповідно до ст. 25 Закону ( 606-14 ) (606-14)
державний виконавець
зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом
шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого
провадження. При цьому, строки здійснення виконавчого провадження
не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або
зупинення виконавчого провадження та на період реалізації
арештованого майна боржника.
Окрім того, Закон ( 606-14 ) (606-14)
передбачає право господарського
суду, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в
натурі, змінити спосіб виконання рішення. Однак, факт відсутності
у боржника майна в натурі повинен бути засвідчений державним
виконавцем у відповідності з вимогами Закону. Проте, відповідний
акт державного виконавця в матеріалах справи відсутній.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні документи, якими
підтверджується факт відсутності у Відповідачів спірного майна, а
також приймаючи до уваги той факт, що строк для здійснення
державним виконавцем дій, спрямованих на виконання наказу
господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2003 р.
N 30/Р18/72 не закінчено, колегія суддів вважає, що
Дніпропетровським апеляційним господарським судом під час
прийняття оскаржуваної постанови безпідставно застосовано ст. 121
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів також вважає, що не може бути підставою для
зміни способу виконання рішення той факт, що слідчим з ОВС
управління по розслідуванню особливо важливих справ Генеральної
прокуратури України на присуджене до стягнення майно 11.01.1999 р.
в межах кримінальної справи накладено арешт, оскільки, як
вбачається з матеріалів справи, про даний факт суду було відомо
від час винесення рішення від 22.10.2002 р. зі справи
N 30/Р/18/72.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності,
судова колегія дійшла висновку, що під час винесення ухвали від
25.02.2004 р. зі справи N 30/Н18/72 господарським судом
Дніпропетровської області надано правильну юридичну оцінку
обставинам справи, в той час як постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 05.04.2004 р. N 30/Н18/72
підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 107, 109, 111, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ Дніпропетровський пивоварний завод
"Дніпро" та касаційне подання прокурора Дніпропетровської області
задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 05.04.2004 р. зі справи N 30/Н18/72 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
25.02.2004 р. зі справи N 30/Н18/72 залишити без змін.