ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 7/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О.
Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. у справі
Б.Б.Б. - дов. у справі
відповідача В.В.В. - дов. у справі
Е.Е.Е. - дов. у справі
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. P-ська
на постанову від 24.03.2004 p. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/16 господарського суду Миколаївської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до - Державної податкової інспекції у H-ському
районі м. P-ська
- Відділення державного казначейства у м. P-ська
про стягнення 1833136 грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX" звернулось з позовом до господарського суду
Миколаївської області про стягнення з Державного бюджету України
1833136 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість, в тому числі - 1552116 грн. - експортне відшкодування.
Рішенням від 12.02.2004 господарського суду Миколаївської області
(суддя Л. І. Васильєва) позовні вимоги задоволено в повному
обсязі: вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь
ВАТ "XXX" 1833136 грн. бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за грудень 2002 року, в тому числі - 1552116 грн.
- експортного відшкодування.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ВАТ "XXX" у
грудні 2002 року різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. P-ська Одеський
апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л. В. - головуючий,
Бандура Л. І., Туренко В. Б.), переглянувши в апеляційному порядку
рішення у справі, постановою від 24.03.2004 залишив його без змін
з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. P-ська подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування Одеським
апеляційним господарським судом норм матеріального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не
враховані положення Наказу Державної податкової адміністрації
України № 538 від 12.12.2002 "Щодо здійснення ефективного контролю
за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичним особам" ( v0538225-02 ) (v0538225-02)
, відповідно до якого
відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету розміром
більше 10000 грн. можливо за умови проведення документальної
перевірки платника податків та зустрічних перевірок основних
постачальників такого платника.
Крім того, у скарзі йдеться про порушення судом вимог статті 12
Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
, відповідно до якої погашення простроченої бюджетної
заборгованості, яка виникла станом на 1 листопада 2003 року і не
відшкодована на 1 січня 2004 року, здійснюється шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу п'ять років.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.3 цієї ж норми ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі податкової
декларації.
Крім того, згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який
здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом з:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податків, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання.
Зі змісту наведеної норми випливає, що вказані документи повинні
бути додані до розрахунку експортного відшкодування при поданні
його до органів державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що підставою даного позову є
матеріально - правова вимога підприємства здійснити відшкодування
бюджетної заборгованості в сумі 1833136 грн., з них - 1552116 грн.
- експортне відшкодування.
Разом з тим, господарський суд першої інстанції, задовольняючи
позовні вимоги в повному обсязі керувався лише статтею 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, залишивши
поза увагою приписи спеціальної норми - статті 8 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
якою передбачено особливості оподаткування операцій з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Одеський апеляційний
господарський суд, лише послався на пункт 8.7 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким
передбачено, що у разі коли платник податку має непогашену
заборгованість з податку на додану вартість минулих податкових
періодів або непогашений податковий вексель, виданий відповідно до
пункту 11.5 статті 11 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, сума експортного
відшкодування або її частина направляються на погашення такої
заборгованості або зараховуються у рахунок погашення такого
векселя. За добровільним рішенням платника податку сума
експортного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків,
зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до Державного
бюджету України. Про таке рішення платник податку зазначає у
декларації. Тобто згаданою нормою визначено можливі варіанти
погашення платником бюджетної заборгованості.
При цьому, поза увагою господарських судів першої та апеляційної
інстанції залишились вимоги пункту 8.1 статті 8 згаданого закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якою передбачено підстави визнання експортного
відшкодування правомірним, зокрема, вказана норма містить
обов'язок подання розрахунку експортного відшкодування разом з
митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України, відповідно до митного
законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує
передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх
споживання за межами митної території України та копіями платіжних
доручень, завірених банком, про перерахування платником податку
коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних
товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на
ціну такого придбання.
В порушення наведених приписів господарська справа не містить всіх
передбачених статтею 8 закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
необхідних матеріалів,
належна правова оцінка їм не надана, що робить передчасним
викладений у судових актах у справі висновок про правомірність
заявленого бюджетного відшкодування.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Миколаївської області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 12.02.2004 p. господарського суду Миколаївської
області та постанову від 24.03.2004 p. Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 7/16 господарського суду
Миколаївської області скасувати, справу скерувати до
господарського Миколаївської області на новий розгляд.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. P-ська задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г. Фролова