ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 7/117
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ДП Виробниче об’єднання “Карпати”,
м. Івано-Франківськ
та постанову від 13.02.04 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/117 господарського суду Ів.-Франківської
області
за позовом ДП Виробниче об’єднання “Карпати”,
м. Івано-Франківськ
до ВАТ “Одяг”, м. Івано-Франківськ
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
У справі взяли участь представники
позивача: не з’явилися
відповідача: Старчук Ю.О. довір. у справі
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
16.09.2003 позовні вимоги частково задоволено. Відповідача
зобов’язано усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою
на узбережжі Лагерна коса с Чорноморка Очаківського району
Миколаївської області. Позовну вимогу про знесення самовільно
зведених трьох дощатих домівок залишено без розгляду. Рішення
мотивоване тим, що спірна ділянка була виділена позивачу.
Відповідач правоустановлюючих документів на зведені в 1994 році
три дощатих будиночки не має. Знаходження їх на спірній
земельній ділянці є незаконним і носить статус самовільно
зведених. Позовна вимога про їх знесення не оплачена держмитом
(суддя М. Кишинський).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.02.2004 рішення місцевого суду змінено. Рішення в частині
знесення самовільно зведених 3-х дощатих домівок залишено без
змін, а в решті позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована
тим, що три будинки були побудовані не самовільно. Відповідно до
Переліку нерухомого майна, що передавалося у власність ВАТ
“Одяг” від 05.04.2000 останньому згідно з наказом № 1588 від
28.12.1995 Фондом держмайна по Івано-Франківській області “Про
створення ВАТ “Одяг” було передано у власність три будинки
відпочинку, які були зведені на виконання договору про дольову
участь в будівництві бази відпочинку “Карпати” в м. Очаків від
01.02.1983. Рішенням господарського суду Миколаївської області
від 25.12.2003 рішення Очаківської райради № 14 від 19.05.1995
про виділення для ДПВО “Карпати” земельної ділянки в с.
Чорноморка визнано частково недійсним в частині надання в оренду
земельної ділянки бази відпочинку “Карпати” в с. Чорноморка,
Лагерна коса 11/1 Очаківського району, на якій знаходяться три
будинки відпочинку, які належать на праві власності ВАТ “Одяг”
та необхідної для їх обслуговування (колегія суддів: Я. Дух,
М.Городечна, Т. Банк).
ДПВЛ “Карпати” в поданій касаційній скарзі просить постанову
апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що
Львівський апеляційний господарський суд не вказав норму
матеріального права, яка надає ВАТ “Одяг” право користування
земельною ділянкою. Вирішення земельного спору перейшло у
з’ясування права власності на три дощаті будиночки. Судом
неправильно оцінений договір про дольову участь у будівництві
бази відпочинку “Карпати” від.02.1983 року. На думку скаржника
цей договір фактично є договором про сумісну діяльність, але
його слід визнати неукладеним, оскільки відсутні істотні умови
для цього виду договору.
Апеляційна інстанція прийняла до розгляду додаткові докази
(зазначений договір) без обгрунтування відповідачем неможливості
надання його суду першої інстанції з причин, що не залежали від
нього, чим порушив вимоги ст. 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В постанові не вказано, які саме обставини, встановлені рішенням
господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.03 по
справў № 3/33 за позовом ВАТ “Одяг” до ДП ВО “Карпати” про
усунення перешкод в користуванні майном, не підлягають
доведенню. Посилання суду на рішення господарського суду
Миколаївської області від 25.12.2003 процесуально не
обгрунтовано. Рішення не набрало законної сили і в даний час
переглядається Одеським апеляційним господарським судом. З
огляду на те, що апеляційна інстанція переглядає справу по
правилам розгляду її в суді першої інстанції, вона мала право
сама зупинити провадження по даній справі до результатів
розгляду в апеляційній інстанції скарги на рішення
Миколаївського господарського суду від 25.12.2003.
Позивач користується земельною ділянкою на підставі договору
оренди, який відповідачем не оскаржувався. Рішення органу
місцевого самоврядування є тільки підставою для надання землі.
Скаржник не погоджується з розмежуванням позовних вимог.
Усунення перешкод в користуванні землею полягає саме у знесенні
спірних будинків.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що три будиночки, які
позивач вважає самовільно зведеними, були передані у власність
ВАТ “Одяг” згідно наказу № 1588 від 28.12.1995 ФДМУ по
Івано-Франківській області. Вони були зведені ВАТ “Одяг” на
виконання договору про дольову участь в будівництві бази
відпочинку “Карпати” в м. Очаків. Рішенням господарського суду
Миколаївської області від 25.12.2003 рішення Очаківської райради
№ 14 від 19.05.1995 визнано недійсним в частині надання в оренду
позивачу земельної ділянки в с. Чорноморка, на якій знаходяться
три будинки відпочинку, які належать на праві власності ВАТ
“Одяг”.
З огляду на встановлені обставини, не приймаються до уваги
доводи скаржника на недослідження апеляційним судом доказів у
справі (договорів та інше), оскільки це не відноситься до
компетенції касаційної інстанції. Безпідставне також твердження
що вирішення земельного спору перейшло у з’ясування права
власності на три будиночки. Відповідно ст. 30 Земельного Кодексу
України (у редакції від 18.12.1990 при передачі підприємствами,
установами і організаціями будівель та споруд іншим
підприємствам разом з цими об’єктами до них переходить право
користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені
будівлі та споруди. Право власності або право користування
земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів
відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
. Таким
чином, апеляційний суд зобов’язаний був з’ясувати правовий
статус спірного майна і дійшов висновку, що будиночки зведені не
самовільно.
Натомість заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що в
постанові апеляційної інстанції не зазначено чи вступило в
законну силу рішення господарського суду Миколаївської області
за позовом ВАТ “Одяг” до Очаківської райради, Очаківської
райдержадміністрації та ДП ВО “Карпати” про визнання недійсним
рішення Очаківської райради від 19.05.1995 № 14 що до виділення
ДП ВО “Карпати” в тимчасове користування земельну ділянку під
базу відпочинку “Карпати” та не вказано з яких джерел судом
встановлено, що цей позов частково задоволений.
Відповідно ст. ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування.
Крім цього, суд повинен був з’ясувати позовні вимоги, а саме:
які перешкоди повинен був усунути відповідач що б позивач мав
змогу користуватися земельною ділянкою. Зміст позовних вимог
дозволяє тлумачити їх по різному.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
попередніми судовими інстанціями неповно встановлені обставини
справи що мають суттєве значення для розгляду спору, що не дає
змоги надати належну юридичну оцінку всім обставинам справи.
При повторному розгляді справи необхідно усунути зазначені
недоліки та розглянути справи зі з’ясуванням всіх обставин по
справі відповідно вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5 – 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДП ВО “Карпати” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
16.09.2003 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 13.02.2004 у даній справі скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області.