ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 10/86
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні - Плюшка І.А. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П., Плахотнюк С.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього
підприємства "Центральний ринок м. Дніпродзержинська"
Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.09.2003 р.
у справі N 10/86
за позовом Дочірнього підприємства "Центральний ринок
м. Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної спілки споживчих
товариств
до Приватного підприємства "Уніон"
про стягнення 15 499 грн. 41 коп.
за участю представників:
позивача - Старченко Т.В.,
відповідача - Данилов В.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.06.2003 р. зі справи N 10/86 позовні вимоги Дочірнього
підприємства "Центральний ринок м. Дніпродзержинська"
Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (надалі -
"Позивач") про стягнення з Приватного підприємства "Уніон"
(надалі - "Відповідач") заборгованості по орендній платі у сумі
15 499,14 грн. задоволено у повному обсязі.
При ухваленні рішення суд посилався на те, що на день
слухання справи спірний договір оренди не розірвано. Згідно зі
ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, (надалі -
"ЦК УРСР") зобов'язання повинні виконуватися належним чином в
установлений строк, одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається. Матеріалами справи доведено факт
невиконання Відповідачем зобов'язань за спірним договором.
Відповідачем даний факт не спростовано.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням,
оскаржив його з посиланням на те, що господарським судом першої
інстанції не в повному обсязі з'ясовані фактичні обставини справи,
в наслідок чого господарським судом Дніпропетровської області при
винесенні рішення зі справи N 10/86 неправильно застосовано
матеріальне право.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.09.2003 р. зі справи 10/86 апеляційну скаргу
Відповідача задоволено, рішення господарського суду
Дніпропетровської області зі справи N 10/86 скасовано, у позові
відмовлено на підставі того, що судом першої інстанції не повністю
досліджено фактичні матеріали справи, а саме, не з'ясовано, чи
дійсно Позивач є правонаступником орендодавця за спірним
договором, і тому прийняте з порушенням норм чинного
законодавства.
Позивач, посилаючись на порушення Дніпропетровським
апеляційним судом під час прийнятті вищезазначеної постанови норм
ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 34 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - "ГПК
України"), звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.09.2003 р. зі справи N 10/86.
Відповідач проти касаційної скарги заперечує, посилаючись на
те, що Позивачем не підтверджено факту його правонаступництва прав
та обов'язків Колективного підприємства "Центральний ринок
м. Дніпродзержинська". Заперечення Відповідача базуються також на
тому, що Позивачем не підтверджено факту існування у 2002 році між
сторонами договірних відносин за спірним договором. Крім того,
спірний договір не містить суттєвих умов, які є обов'язковими для
даного виду договорів. Відповідач вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню і з тих підстав, що на момент розгляду справи
мають місце нововиявлені обставини, а саме, рішенням Заводського
районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2003 р., відповідно
до якого встановлено, що ДОССТ "Облспоживспілка" не може вважатися
власником спірного приміщення за адресою м. Дніпродзержинськ,
п-к Цегляний, 69, а рішення про встановлення права власності на
даний об'єкт скасоване.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній
інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акта, колегія суддів знаходить
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.09.2003 р. зі справи N 10/86 такою, що підлягає скасуванню з
таких підстав.
Під час розгляду справи господарським судом Дніпропетровської
області встановлено, що 01.01.2001 р. між Колективним
підприємством "Центральний ринок" (надалі - "КП "Центральний
ринок"), правонаступником якого є Позивач (за договором -
"Орендодавець"), та Відповідачем (за договором - "Орендар")
укладено договір оренди N 5 зі строком дії до 01.03.2001 р.
(надалі - "Договір") та дію якого за домовленістю сторін
продовжено до 31.12.2001 р.
В подальшому продовження строку дії Договору сторонами не
погоджувалось, але Орендар продовжував користуватися об'єктом
оренди, виконуючи умови договору, а Орендодавець не заперечував.
Тобто, сторони не заявляли про припинення дії Договору, а тому,
згідно зі ст. 260 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
дія Договору вважалася
продовженою.
29.11.2002 р. Орендодавець направив Орендарю листа за N 273,
яким повідомив останнього, що з 01.01.2003 р. Договір припиняє
свою дію у зв'язку з необхідністю використовування об'єкту оренди
у власних потребах.
Орендар залишив вказаний лист Орендодавця без відповіді і
продовжував використовувати об'єкт оренди.
Станом на березень 2003 р. Орендар зазначений об'єкт оренди
не звільнив, Орендодавцеві не передав, тобто продовжував ним
користуватися.
Умовами Договору передбачено, що Орендар сплачує щомісячну
сплату на користь Орендодавця у розмірі 1 263 грн. 75 коп. (п. 4.3
Договору) та плату за комунальні платежі до 5 числа місяця.
Відповідно до п. 4.6 Договору, Орендар також приймає участь в
експлуатаційних витратах ринку у розмірі 27 грн. 87 коп. У разі
закінчення дії вказаного Договору, орендна плата, згідно з п. 4.9,
сплачується Орендарем по день фактичної передачі орендованого
приміщення Орендодавцю. Таким чином, господарський суд першої
інстанції дійшов до висновку, що заборгованість Орендаря перед
Орендодавцем по орендній платі, відповідно до умов Договору за
період з травня 2002 р. по березень 2003 р., а також січень
2002 р. складає 15 499 грн. 41 коп. яку визнав доведеною, на
підставі чого позов було задоволено в повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд не
погоджується з позицією господарського суду Дніпропетровської
області, оскільки в Позивачем не надано документи, що
підтверджують факт правонаступництва Позивачем прав та обов'язків
Орендодавця за Договором.
Проте, відповідно до ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду
цих справ у першій інстанції. Якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд, відповідно до вимог чинного
законодавства, зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору (ст. 38 ГПК України).
Таким чином, посилання господарського суду апеляційної інстанції
на те, що Позивачем не надано доказів того, що він є
правонаступником КП "Центральний ринок" за відсутності в
матеріалах справи ухвали про витребування таких доказів є
необґрунтованим.
Під час розгляду справи Дніпропетровським апеляційним
господарським судом також з'ясовано, що умовами Договору
передбачене право однієї сторони, у випадку порушення іншою
стороною умов Договору, в односторонньому порядку розірвати
договір, попередивши іншу сторону про прийняте рішення за один
тиждень (п. 5.2 Договору). Відповідно до цієї умови, директор
колективного підприємства "Центральний ринок" Ковальов надіслав
листа від 14.11.2001 р. за N 210 директору фірми "Уніон"
Євдокимову, в якому повідомив, "на виконання постанови
Облспоживспілки N 13 від 07.05.2001 р. договір оренди на 2002 рік
укладатися не буде", та просив звільнити приміщення по закінченню
діючого договору до 01.01.2002 р.
Листом від 08.01.2002 р. за N 1 колективне підприємство
"Центральний ринок" повідомило Відповідача про відсутність
можливості продовжити між сторонами Договір на підставі постанови
правління Облспоживспілки N 13 від 07.05.2001 р. п. 8., в наслідок
чого колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського
суду зробила висновок про те, що строк дії договору оренди від
01.01.2001 р. N 5 було припинено за ініціативою колективного
підприємства "Центральний ринок" 31 грудня 2001 року.
Проте, ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не
з'ясовано чи дійсно на момент укладання спірної угоди ДОССТ
"Облспоживспілка" була законним власником спірного орендованого
майна, та, відповідно, чи мала право ДОССТ "Облспоживспілка"
узгоджувати укладання та розірвання спірного договору.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішенням
Заводського районного суду м. Дніпропетровську від 22.12.2003 р.
рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від
03.04.2000 р. за N 99 "Про оформлення права власності на споруду
Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств
"Облспоживспілки" визнано незаконним.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення та
постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
встановити обставини, зазначені у даній постанові, і, зокрема, хто
є власником спірної будівлі.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДП "Центральний ринок
м. Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної споживчої спілки
споживчих товариств задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.09.2003 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 23.06.2003 р. зі справи N 10/86
скасувати.
3. Справу N 10/86 передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.