ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 6/214
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача О. Коваленко
відповідача О. Новак,О. Безбах
розглянув касаційну Бердянської міжрайонної ДПІ Запорізької
скаргу області
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду
у справі № 6/214
за позовом ТОВ “Сокіл”
до Бердянської міжрайонної ДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2003
(суддя Л.Місюра) позовні вимоги задоволені, так як відповідачем
невірно визначена ціна товару, що реалізована пов’язаним особам,
сума послуг по оренді нежитлових приміщень правомірно включена
до складу валових витрат, при донарахуванні штрафних санкцій не
зазначена норма Закону, на підставі якої санкції нараховані.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
17.03.2004 (судді О.Юхименко, Л.Кагітіна, В.Кричмаржевський)
рішення суду залишено без зміни та додатково зазначено, що форма
податкового повідомлення-рішення повинна містити посилання на
норми податкового законодавства, яке порушено.
Бердянська МДПІ просить постанову апеляційного господарського
суду та рішення суду по цій справі скасувати, так як
відповідачем при визначенні звичайної ціни на підставі п. 1.20
ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
порівнювалась ціна продажу особі, яка не є
пов’язаною із продавцем з ціною продажу особі, яка є пов’язаною
з продавцем. “Звичайна ціна” поширюється на зовнішньоекономічній
операції.
Скаржник зазначає, що документів, які підтверджують використання
приміщень у власній господарській діяльності не надано, а отже
невірно застосована ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає правомірним частково
задовольнити касаційну скаргу виходячи з наступного.
ТОВ “Сокіл” 14.03.2002 р. уклало з ТОВ “Трактор” договір № 31 ХТ
02, згідно якого ТОВ “Сокіл” придбало 4 трактори Т 150-09 із
двигуном ЯМЗ-236 Д загальною вартістю 392000,00 грн.
ТОВ “Сокіл” уклало з ТОВ “Константа” контракт № 01-УСТ-02 від
01.03.2002 р., згідно якого ТОВ “Сокіл” постачає
сільськогосподарську техніку за загальну суму 6000000 руб.
Згідно митних декларацій № 80000 2 510248 від 21.03.2002 р. та
№ 80000 2 510249 від 21.03.2002 р. ТОВ “Сокіл” поставило ТОВ
“Константа” 4 трактори Т 150-09 із двигуном ЯМЗ-236 Д загальною
фактурною вартістю 341920 грн.
Позивачем та судом не заперечується той факт, що ТОВ “Сокіл” та
ТОВ “Константа” є пов'язаними особами.
На підставі п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.1997
р. “Дохід, отриманий платником податку з продажу товарів (робіт,
послуг) пов'язаним особам визначається виходячи з договірних
цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи,
послуги), що діяли на дату такого продажу”. Законом не
передбачено виключень щодо випадків, коли пов'язані особи є
нерезидентами.
У пункті 1.20 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дається визначення звичайної ціни: “звичайна ціна
- ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму
нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти,
яка може бути отримана у випадку їх продажу особам, не
пов'язаним із продавцем при звичайних умовах ведення
господарської діяльності”.
Бердянською МДПІ з урахуванням цих норм Закону була визначена як
звичайна ціна, за яку ТОВ “Сокіл” придбало у ТОВ “Трактор” (на
пов'язаної з ТОВ “Сокіл” особи), тобто 392000 грн. за 4
трактори. Таким чином, звичайна ціна за 1 трактор була визначена
у розмірі 98000 грн. При визначенні звичайної ціни не враховані
дані Бердянського філіалу Запорізької торгівельно-промислової
палати, згідно яких ціна, визначена Бердянською МДПІ як
звичайна, є нижчою від ціни заводу-виробника.
При новому розгляді справи слід врахувати, що ціна продажу
товару ТОВ “Трактор” особі, яка не є пов'язаною з продавцем (ТОВ
“Сокіл”), із ціною продажу товару ТОВ “Сокіл” особі, яка є
пов'язаною з продавцем (ТОВ “Константа”), при звичайних умовах
ведення господарської діяльності. Зміну будь-яких умов ведення
господарської діяльності (підвищення або зменшення цін,
зменшення попиту тощо) не доведенно через те, що між подією
продажу товару ТОВ “Трактор” та подією продажу товару ТОВ
“Сокіл” минув проміжок часу у 14 днів. За цей час ніяких
істотних змін структури ринку цих видів товарів не відбулося.
При розгляді справи не враховано, що згідно ст. 7 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємства” № 283/97-ВР від
22.05.1997 із змінами та доповненнями операції з пов'язаними
особами є такими, що належать до операцій особливого виду.
Тобто, методика визначення валових витрат по операціях з
пов'язаними особами суттєво відрізняється від формування валових
доходів по інших операціях, у зв'язку з чим потребує виділення
даних операцій особливого виду із загального обсягу операцій,
тобто відокремленого обліку таких операцій, а також формування
відомостей стосовно рівня звичайних цін на придбаний товар
(роботи, послуги) для цілей оподаткування.
Згідно вимог положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23
( z0539-01 ) (z0539-01)
, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 18.06.2001 року № 303 зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 23.06.2001 року за № 539/5730 підприємство
повинно у фінансовій звітності розкривати інформацію щодо
характеру відносин та операцій між пов'язаними особами. При
цьому, оцінка активів або зобов'язань по операціях пов'язаних
сторін повинна здійснюватися за методами, встановленими
вищезазначеним Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку
№ 23 ( z0539-01 ) (z0539-01)
. Вибір методу оцінки повинен бути зафіксований
у наказі підприємства, в якому визначається облікова політика
підприємства.
Зазначене може бути спростовано (підтверджено) шляхом
призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Таким чином, вимоги по веденню бухгалтерського обліку та
складанню фінансової звітності потребують відокремленого обліку
операцій пов'язаних осіб для здійснення оцінки активів та
зобов'язань по них по спеціальній методиці
Оскаржувана Постанова, як і рішення суду першої інстанції,
містить вказівку на п. 13 Указу Президента України “Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 р. № 817/98: “Індикативні або звичайні ціни на
товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або
митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки
рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на
внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим
державним органом у встановленому ним порядку. Індикативні або
звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої
влади, які використовують їх для нарахування та стягнення
податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових
платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про
рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Крім того, при новому розгляді справи слід дослідити документи,
які підтверджують використання приміщень у власній господарській
діяльності ТОВ “Сокіл”.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Бердянської міжрайонної ДПІ Запорізької
області задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
17.03.2004 у справі № 6/214 та рішення суду по цій справі
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.