ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 5/1861-19/314
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. дов. від 25.06.04 р.
відповідача Б.Б.Б. дов. від 14.06.04 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Львівської області
на постанову від 24.03.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/1861-19/314 господарського суду Львівської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до - H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції
- ДПА у Львівської області, м. Львів
про про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення №0000052400/0 від 07.05.2003 року
В С Т А Н О В И В:
Позивачем до господарського суду Львівської області був заявлений
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
H-ської об'єднаної державної податкової інспекції Львівської
області №0000052400/0 від 07.05.2003 року про застосування штрафу
в розмірі 3503700,00 грн. за самостійне відчуження активів, що
перебувають у податковій заставі, на підставі підпункту 17.1.8
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення став
акт від 10.04.2003 року про наслідки тематичної перевірки ВАТ
"XXX", щодо відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі
за період 2001- 2002 р.
Під час перевірки було встановлено порушення вимоги статті 8
Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, внаслідок
чого протягом 2001 -2002 років реалізовано без згоди H-ської ОДПІ
заставного майна на суму 3418,1 тис.грн., з них 3271,7 тис.грн. по
товарообмінних операціях, 120 тис.грн. по вексельних розрахунках
та 80,4 тис.грн. при реалізації основних засобів.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2003
року позовні вимоги задоволено повністю, а саме визнано недійсним
податкове повідомлення - рішення H-ської ОДПІ № 0000052400/0 від
07.05.2003 року.
Рішення суду мотивоване тим, що операції, щодо яких на думку
відповідача, вчинено порушення, здійснені в період дії підпункту
17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в редакції, що була чинна до
01.04.2003 року.
За апеляційною скаргою H-ської ОДПІ апеляційний господарський суд
переглянув рішення від 24.06.2003 року господарського суду
Львівської області в апеляційному порядку та постановою від
24.03.2004 року залишив його без змін з тих же підстав.
H-ська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову від 24.03.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову апеляційної
інстанції скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суд при
винесенні постанови по справі порушив норми процесуального та
матеріального права, не дотримався положень викладених в рішенні
Конституційного суду від 09.02.1999 року № 1-рп/99
( v001p710-99 ) (v001p710-99)
, яке є обов'язковим до виконання на всій території
України та не взяв до уваги Роз'яснення Президії арбітражного суду
України від 12.05.1995 року №02-5/451 ( v_451800-95 ) (v_451800-95)
та пункту 2
статті 11 закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Позивач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує та
просить залишити рішення та постанову в силі з мотивів якими вони
обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанцій.
Як вбачається з матеріалів справи суди першої та апеляційної
інстанцій приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про
визнання податкового повідомлення-рішення про застосування
штрафних санкцій за порушення податкового законодавства виходили з
того, що за порушення, вчинені в 2001-2002 роках були безпідставно
застосовані штрафні санкції у розмірі, який впроваджено змінами до
законодавчого акта, які набрали чинності з 01.04.2003 р.
Судова колегія вважає даний висновок помилковим, оскільки
відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
фінансові санкції за наслідками
документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами
державної податкової служби України та іншими уповноваженими
державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених
законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок
або ревізій. (Статтю 11 доповнено частиною другою згідно із
Законом України "Про внесення зміни до статті 11 Закону України
"Про систему оподаткування" від 05.03.98 ( 199/98-ВР ) (199/98-ВР)
).
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 20.02.2003 р.
( 550-15 ) (550-15)
, яким до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 18 цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
внесені зміни щодо розміру штрафних санкцій,
набрав чинності 26.03.2003 р. Пунктом 2 Прикінцевих положень цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що порядок нарахування штрафів,
встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
із змінами, внесеними цим Законом,
застосовується з календарного кварталу, наступного за кварталом, в
якому набирає чинності цей Закон.
Вказані приписи закону судами не були прийняті до уваги.
Крім того, наявні матеріали справи свідчать, що спір виник в
зв'язку з тим, що позивач не згоден з виявленими в його виробничій
діяльності порушеннями підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону
України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
При цьому ні суд першої інстанції ні апеляційний суд не встановили
чи мало місце саме порушення податкового законодавства, яке
зафіксоване в акті перевірки і за яке застосовані штрафні санкції
і вчинення якого оспорює позивач.
Відповідно статті 47 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення приймається за результатами обговорення
всіх обставин справи.
Отже розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті спору
господарські суди були зобов'язані, насамперед, з'ясувати фактичні
дані, які стосуються порушення податкового законодавства збоку
позивача, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються
вимоги позивача та заперечення відповідача, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду Львівської
області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати
і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2003 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 р. у справі № 5/1861-19/314 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова