ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2004                                        Справа N 4/656

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді    Плахотнюк С.О.,

суддів:              Панченко Н.П.,

                     Плюшка І.А.,

розглянувши          Національного банку України

касаційну скаргу

на постанову від 05.02.2004 Київського апеляційного

             господарського суду

та рішення   від 19.11.2003 господарського суду міста Києва

у справі     № 4/656

за позовом   Національного банку України

до           ЗАТ “Видавничий дім “Ін Юре”

про   стягнення 37044,00 грн.,

за участю представників:

- позивача - Мошиченко О.М., Єрпильової С.О.,

- відповідача - Самохвалової Н.Л., Шатинської Н.П. ,

                       В С Т А Н О В И В:

Національний банк України звернувся до господарського суду міста

Києва з позовною заявою про стягнення пені в сумі 37044 грн.  із

“ЗАТ   Видавничий  Дім  “Ін-Юре”.  Позовні  вимоги  обгрунтовані

наступним: між сторонами було укладено договір від 28.09.1999 за

№  К-964  щодо виготовлення та передачі 50 примірників 30томного

офіційного видання “Зібрання законодавства України”. Проте  було

поставлено тільки 9 томів видання. Кошти в сумі 4900  грн.,  які

були  перераховані Національним банком України в якості  авансу,

банку повернуті.

Стосовно вимог про сплату пені в сумі 37044 грн. ЗАТ “Видавничий

Дім  “Ін-Юре”  відмовилось  від її сплати,  як  вважає  позивач,

безпідставно.

Рішенням  господарського суду міста Києва  від  19.11.2003  року

(суддя  І.Борисенко)  в позові відмовлено за  мотивом  того,  що

зобов’язання  відповідача поставити офіційне  видання  “Зібрання

законодавства України “припинилося 01.01.2003 року.  З  позовною

заявою  про  стягнення пені по зивач звернувся з пропуском  6-ти

місячного строку позовної давності, що є підставою для відмови в

позові.

Київський   апеляційний   господарський   суд   постановою   від

05.02.2004  року  (судді:  м. Новіков, А.Мартюк,  Г.Мачульський)

рішення  господарського  суду міста Києва  від  19.11.2003  року

залишив  без змін, апеляційну скаргу Національного банку України

– без задоволення.

Національний  банк  України звернувся до  Вищого  господарського

суду  України  з  касаційною  скаргою  на  постанову  Київського

апеляційного господарського суду від 05.02.2004 року та  рішення

господарського  суду  міста Києва від 19.02.2003  року,  в  якій

просить  їх  скасувати,  прийняти  нове  рішення,  задовольнивши

позовні  вимоги  про  стягнення пені  з  відповідача.  Касаційна

скарга  мотивована тим, що виконання зобов’язання  за  договором

№  К-964  від  28.09.1999 забезпечувалось відповідно  з  п.  3.6

договору    сплатою   пені   в   разі   прострочення   виконання

зобов’язання.  Зобов’язання за договором  в  повному  обсязі  не

виконані.  Посилання  відповідача на  те,  що  дія  зобов’язання

припиняється  01.01.2003  року і  про  це  досягнуто  згода  між

сторонами за договором, є помилковим, оскільки в липні 2003 року

відповідачем була запропонована додаткова угода щодо продовження

поставки зібрання і вона була Банком не прийнята.

Заслухавши   доповідача,   представників   сторін,   перевіривши

правильність  застосування  судами  попередніх  інстанцій   норм

процесуального  та матеріального права, Вищий господарський  суд

України  дійшов  висновку, що касаційна  скарга  задоволенню  не

підлягає.

Судами  першої  та  апеляційної інстанцій  встановлено,  що  між

Національним банком України та ЗАТ “Видавничий Дім “Ін-Юре” було

укладено договір від 28.09.1999 за № К-964 щодо виготовлення  та

передачі  50 примірників 30-томного офіційного видання “Зібрання

законодавства  України”.  Термін  дії  договору  встановлено  до

01.01.2003  року.  Останній том видання відповідач  зобов’язався

передати  31.12.2002.  Тобто,  судами  встановлено,  що  сторони

передбачили  точну  календарну  дату,  протягом  якої  необхідно

зробити виконання умов договору

Строк  дії  договору закінчився 01.01.2003 року.  Про  виконання

зобов’язань не в повному обсязі сторонам було відомо задовго  до

закінчення строку дії договору. З позовною заявою про  стягнення

пені  позивач  звернувся через 10 місяців після закінчення  6-ти

місячного  строку, встановленого ст. 72 Цивільного кодексу  УРСР

( 1540-06  ) (1540-06)
        .  Поважність  причин  пропуску  строку  судом  не

встановлено.

Встановивши  існування  самого суб’єктивного  права,  дослідивши

фактичні  обставини справи судами попередніх інстанцій правильно

застосовано  ст.  80  Цивільного кодексу  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          –

закінчення  строку  позовної давності  до  подачі  позову  тягне

відмову в позові.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає, що

судами  попередніх  інстанцій в повному  обсязі  досліджені  всі

обставини, які мають істотне значення для правильного  вирішення

спору,  порушень норм процесуального та матеріального  права  не

встановлено.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9-111-12   ГПК   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу Національного банку України на  постанову  від

05.02.2004  Київського  апеляційного  господарського   суду   та

рішення від 19.11.2003 господарського суду міста Києва у  справі

№ 4/656 залишити без задоволення.

Постанову  від 05.02.2004 Київського апеляційного господарського

суду та рішення від 19.11.2003 господарського суду міста Києва у

справі № 4/656 залишити без змін.