ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 37/99
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача - Воронін М.І.,
відповідачів - Мотрончук А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Орджонікідзевської ОДПІ та ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК"
на постанову від 02.03.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі N 37/99
за позовом ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК"
до Орджонікідзевської ОДПІ та відділення Держказначейства в
м. Орджонікідзе
про стягнення 15105523,94 грн. процентів по бюджетній
заборгованості з ПДВ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 01.12.2003 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено у зв'язку з
обгрунтованістю позовних вимог.
Постановою від 02.03.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (судді: Логвиненко А.О., Білецька Л.М.,
Швець В.В.) рішення змінено, позов задоволено частково - стягнуто
з другого відповідача 4066919,73 грн. процентів, нарахованих на
бюджетну заборгованість з ПДВ за травень-листопад 2000 року з
посиланням на недоведеність підстав для стягнення процентів у
розмірі 15105513,94 грн.
ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" у поданій касаційній скарзі
просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, оскільки
вважає, що апеляційним судом помилково враховувався лише особовий
рахунок ВАТ "ОГЗК" без інших наданих позивачем доказів (платіжних
доручень, меморіальних ордерів), які не відображалися першим
відповідачем в особовому рахунку товариства. В обгрунтування своїх
заперечень позивач також посилається на рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 06.11.2001 у справі N 27/177,
яким Управління Держказначейства України було зобов'язано
перерахувати ВАТ "ОГЗК" 14419077 грн. бюджетної заборгованості з
ПДВ за серпень 2000 року.
Орджонікідзевська ОДПІ у поданій касаційній скарзі просить
рішення та постанову скасувати, позов залишити без розгляду,
посилаючись на незастосування судами першої та апеляційної
інстанцій п. 6.5 Порядку відшкодування податку на додану вартість,
затвердженого наказом ДПА України і Держказначейства України від
02.07.97 N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
в редакції наказу від 21.05.2001
N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
та зареєстрованого в Мін'юсті України
08.06.2001 N 489/5680 (надалі - Порядок відшкодування ПДВ), згідно
якого єдиною підставою для перерахування відсотків за бюджетною
заборгованістю з ПДВ є заява платника податків, оформлена у
відповідності з додатком N 6 до Порядку відшкодування ПДВ, і ця
заява є заходом досудового врегулювання спору.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної
інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційні скарги
підлягають відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без
змін з наступних підстав.
На спірні податкові правовідносини, пов'язані з несвоєчасним
відшкодуванням позивачу сум ПДВ за травень-листопад 2000 року та
обумовленим цим нарахуванням процентів на бюджетну заборгованість
за вказаний період, поширюється дія п. 7.7.3 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, чим спростовуються
помилкові посилання податкового органу в обгрунтування своїх
заперечень на п. 14 ст. 2 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
, які не стосуються спірних відносин, оскільки
врегульовують бюджетні відносини.
Водночас відхиляються помилкові посилання скаржника на
встановлення п. 6.5 Порядку відшкодування ПДВ ( z0263-97 ) (z0263-97)
необхідності подання заяви платника в якості єдиної підстави для
перерахування процентів по бюджетній заборгованості з ПДВ, яка на
думку першого відповідача є заходом досудового врегулювання спору
(розділ II ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки такі твердження
скаржника грунтуються на довільному тлумаченні змісту ст. 5 ГПК
України та п. 3 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Однак, статтею 5 ГПК
України не передбачено необхідність застосування досудового
врегулювання спору у справах за позовами про стягнення бюджетної
заборгованості та нарахованих на неї процентів, а тому вимоги
Орджонікідзевської ОДПІ про залишення позову у даній справі без
розгляду визнаються безпредметними. Адже, виходячи зі змісту
п.п. 6.4, 6.5 Порядку відшкодування ПДВ заява платника податків,
яка подається після повідомлення податковими органами платника
податку про належні йому суми відсотків за бюджетною
заборгованістю, є нічим іншим як засобом добровільного
перерахування податковим органом визнаних сум боргу в
адміністративному (позасудовому) порядку, а в даному випадку між
сторонами виник спір щодо розміру підлягаючих сплаті позивачу
відсотків по бюджетній заборгованості, який має вирішуватися в
судовому порядку.
Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової
оцінки наявних у справі податкових декларацій за травень-листопад
2000 року, копій особового рахунку позивача протягом взаємозаліку
від 25.02.2002, висновками ДПІ про перерахування коштів та
контррозрахунку Орджонікідзевської ОДПІ встановлено, а позивачем
не спростовано обгрунтованість позовних вимог ВАТ "ОГЗК" в частині
стягнення 4066919,73 грн. процентів, нарахованих на прострочену
бюджетну заборгованість за період з травня по листопад 2000 року.
Разом з тим, у касаційній скарзі позивача на противагу
висновкам суду апеляційної інстанції порушуються питання
недоведеності обставин правильності обчислення відповідачем
розміру відсотків в залежності від дати початку нарахування
відсотків по сумах бюджетної заборгованості за травень-листопад
2000 року, проте, згідно з ч. 2 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність
обставин справи.
Заперечення позивача по суті зводяться до посилань на
неврахування судом апеляційної інстанції певних наявних у справі
платіжних документів та на необхідність надання їм переваги перед
даними особового рахунку ВАТ "ОГЗК", однак згідно імперативних
вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має
права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі
докази.
Касаційна скарга не вправі спростовувати наданий першим
відповідачем контррозрахунок розміру процентів, який прийнятий в
якості доказу апеляційним судом, оскільки це означатиме вихід за
межі повноважень, врегульованих ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не заслуговують на увагу також посилання скаржника в
обгрунтування своїх заперечень на судове рішення у справі
господарського суду Дніпропетровської області N 27/177, оскільки
воно стосується стягнення на користь ВАТ "ОГЗК" бюджетної
заборгованості лише за один місяць (серпень 2000 року), а
предметом даного спору є стягнення процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості, яка виникла за значно більший період
(травень-листопад 2000 року).
Зважаючи на наведене, підстави для скасування оскаржуваної
постанови відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.03.2004 у справі N 37/99 залишити без змін, а касаційні
скарги Орджонікідзевської ОДПІ та ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" -
без задоволення.