ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.04 Справа N 15/33
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Д", м. Луганськ (далі - ТОВ "Д")
на рішення господарського суду Луганської області від 15.04.2004
зі справи № 15/33
за позовом ТОВ "Д"
до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного
управління юстиції, м. Луганськ (далі - ВДВС)
про повернення незаконно стягнутого виконавчого збору у сумі 1
437,68 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.2004 у
задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції
мотивовано тим, що ВДВС стягнуто з ТОВ "Д" виконавчий збір
відповідно до вимог статті 46 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
(далі - Закон).
ТОВ "Д" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від 13.05.2004, в якій просить скасувати
рішення господарського суду Луганської області від 15.04.2004 та
прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Скаргу мотивовано
тим, що на порушення вимог статті 46 Закону відповідачем стягнуто
з ТОВ "Д" стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 %, а не в розмірі,
передбаченому Законом у редакції від 20.02.2003, тобто 5 %.
Відповідно до вимог статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) сторони належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- Хімічне казенне об'єднання ім. Петровського (стягувач)
звернулося до ВДВС з наказом господарського суду Луганської
області від 30.01.2003, виданим на підставі рішення господарського
суду Луганської області від 20.01.2003 зі справи № 20/261, за яким
з ТОВ "Д" стягнуто на користь стягувача борг у сумі 28753, 51
грн.;
- ВДВС винесено постанову від 24.09.2003 № 6-323 про відкриття
виконавчого провадження за наказом господарського суду Луганської
області від 30.01.2003;
- ВДВС винесено постанову від 02.10.2003 № 6-323 про стягнення
виконавчого збору у розмірі 2875, 35 грн. з ТОВ "Д";
- виконавче провадження про стягнення з ТОВ "Д" виконавчого збору
закінчено 30.12.2003 у зв'язку з фактичним виконанням.
Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "Д", який є боржником у
виконавчому провадженні, до ВДВС про повернення суми стягнутого
виконавчого збору. Отже, за своєю суттю ця вимога є оскарженням
дій державної виконавчої служби у процесі виконання судового
рішення господарського суду. Відповідно до частини першої статті
85 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
у
виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного
виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по
виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим
Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до
начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому
безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 121-2 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
:
"Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої
служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів
можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом
десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли
зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала
бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються
господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою
стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу
Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для
розгляду скарги".
У пункті 7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України
від 28.03.2002 № 04-5/36 "Про деякі питання практики виконання
рішень, ухвал, постанов господарських судів України"
( v_365600-02 ) (v_365600-02)
зазначено:
"За змістом статті 1212 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
скарги на дії чи
бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання
рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно
місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у
першій інстанції.
Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є
невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не
повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи
бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим
така скарга не підлягає оплаті державним митом".
Таку ж правову позицію з даного питання викладено і Верховним
Судом України у постановах № 02/168 від 10.09.2002 зі справи
№ П10-3295 та № 03/143 від 16.09.2003 зі справи № 5/163.
Отже, ТОВ "Д" обрано неправильну процесуальну форму звернення за
судовим захистом. Тому рішення суду першої інстанції по суті спору
підлягає скасуванню, а провадження у цій справі - припиненню на
підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті
80, статтями 111-5, 111-7 - 111-11, 1212 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Д" зі справи № 15/59 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2004
зі справи № 15/33 скасувати, а провадження у цій справі припинити.
3. Доручити господарському суду Луганської області видати ТОВ "Д"
довідку про повернення державного мита.